Нещодавно помер 23-річний Ігор Терлецький — за місяць після повернення з Ліберії, де служив миротворцем. Там і підхопив малярію, яка забрала його життя на Батьківщині.

Це перша смерть від цієї хвороби поміж наших "блакитних шоломів". Із 2000 року майже 4 тис. українських миротворців побували в Сьєрра-Леоне та Ліберії. Уберегтися від малярії вдалося мало кому, і про небезпеку зараження всі знають ще до відбуття в Африку. Але зарплатня в 3–5 тис. грн стає ціннішою за власне здоров"я. До того ж небезпеку малярії недооцінюють. Знайомий офіцер за рік служби в Сьєрра-Леоне хворів на неї чотири рази. Каже, якби знав, що таке може статися, — не поїхав би.

Перед від"їздом до Африки всі обов"язково мають зробити щеплення від небезпечних тропічних хвороб. Проте від малярії не вакцинують, а дають пігулки — фанзідар чи ларіам. І їх можна приймати не більше як півроку. Утім, пігулки не завжди допомагали — миротворці починали хворіти першого місяця по прибуттю до Африки.

Зарплатня в три—п"ять тисяч гривень стає ціннішою за власне здоров"я

Імунна система нашої людини в африканських екстремальних умовах швидко виснажується. А підтримка її слабка — щодня українському миротворцеві дають пігулку ревіту, це вітаміни, та ще літр соку на тиждень. До того ж не зовсім збалансоване харчування, з огляду на місцеві кліматичні умови. Отож найчастіше хворіють малярією по кілька разів.

Кілька років тому я поверталася в Україну з Сьєрра-Леоне одним літаком із нашими миротворцями. Із 120 осіб у 40 була малярія. При ній висока температура, піт градом, болить печінка та ломить суглоби. Головне — не запускати хворобу та вчасно лікуватися. Хто мав справу із цією недугою, радять при перших же симптомах звернутися по медичну допомогу й повідомити, що був у Африці. Пильнувати потрібно самому, бо на якийсь "малярійний" облік тих, хто повернувся з африканських миротворчих місій, у нас не ставлять. І ніхто за такими не стежить.

Свого часу колегу-журналіста, із яким були в Сьєрра-Леоне, малярія наздогнала в Києві десь за місяць після повернення. Там він боявся захворіти — ховався в довгий одяг, пив пігулки та відмовлявся від алкоголю. Не допомогло. А нас тоді, напевно, врятувало від хвороби незнання її реальних наслідків і місцевий джин.

×