Митрополитові Макарію залишається тепер вийти перед очі вірян і з тремтінням у голосі заявити: "А ви знаєте, що значить опинитися сам-на-сам із Москвою?". Як це зробив Янукович у Вільнюсі.
Предстоятель УАПЦ так само обнадіяв українців. Щоправда, не вступом до Євросоюзу, а перспективою об'єднання двох українських церков — і з тією ж віроломністю надію співвітчизників зрадив. 9 липня архієрейський Собор УАПЦ відхилив і раніше ухвалене спільне рішення про шлях об'єднання, і всі компромісні пропозиції, запропоновані Київським патріархатом.
До чого тут Москва, спитаєте? А згадайте хронологію подій.
8 червня 2015 року на спільному засіданні комісій Української Автокефальної православної церкви й Української Православної церкви Київського патріархату підписується документ про об'єднання в єдину Помісну Православну Українську Церкву. Ним визначено, що УАПЦ і УПЦ КП до 30 червня цього року мають домовитися про скликання об'єднавчого Собору. Було названо й орієнтовну дату довгоочікуваної злуки.
24 червня з'являється повідомлення, що Синод УПЦ Московського патріархату підтримав ініціативу свого предстоятеля, митрополита Онуфрія про відновлення діалогу з УАПЦ. Також терміново сформували склад переговорної комісії.
А 9 липня УАПЦ "передумує" об'єднуватися з Київським патріархатом.
Ви ладні повірити, що штаб Кирила (Патріарх Кирило — предстоятель Російської православної церкви. — "ГПУ") увесь цей час сидів, склавши руки перед загрозою небезпечного для себе об'єднання? І що створена Онуфрієм комісія жодного разу не навідалася до шановного митрополита Макарія? І що йому жодного разу не зателефонували з білокам'яної патріархії?
"Не смішіть мої підкови", — як казав у таких випадках герой популярного мультфільму.
Не може бути жодного сумніву: четвергове рішення Собору УАПЦ ухвалене під тиском всемосковського Кирила.
Щоправда, запротокольована й обнародувана архієпископом Євстратієм (Зорею) мотивація рішення Собору звучить інакше. Мовляв, опитані батюшки Автокефальної церкви виступають не за приєднання, а за об'єднання. Грубо кажучи, керівництво УАПЦ не бажає опинитися під "черевиком" потужнішої церковної структури. І я б із розумінням поставився до їхнього почуття самоповаги, якби не три "але":
– якби церковна верхівка УАПЦ спиралася на думку парафіян, тобто пересічних українців, а не на кар'єрні вигоди церковних чиновників, яким фактично є весь клір;
– якби йшлося про злиття бізнесових чи політичних структур, а не про церкви і храми, де служать Господу, а не Філарету чи Макарію;
– якби, зрештою, Українська Автокефальна православна церква, уникаючи принизливого, з точки зору її очільників, об'єднання із справді українським Київським патріархатом, не лізла під великодержавний черевик недружньої нам у всіх вимірах Москви.
1 
1
Коментарі