19 квітня Міжнародний суд ООН оприлюднив перше, проміжне рішення у справі "Україна проти Росії". Наказ про тимчасові заходи зобов'язав Росію відновити Меджліс у Криму і забезпечити доступність освіти українською мовою. Але суд не вважає за доцільне застосування тимчасових заходів також за фінансування тероризму Москвою на сході України.
Суд ООН в Гаазі щодо війни на Донбасі не може бути ефективним через одну важливу обставину. Відома практика вирішення судових суперечок між сторонами — або вони погоджуються визнати рішення, або домовляються самі. Ми не просто не маємо попередньої згоди Росії на виконання рішень суду. Ми впевнені, що вона їх ігноруватиме.
Більше того, суд в питанні війни на Сході України не може сказати нічого іншого, ніж необхідність виконання Мінських домовленостей. Якщо скаже щось таке, що їм суперечить, у Росії буде привід їх не виконувати. Отже, ефективність суду буде мізерною.
Що буде, коли Україна надасть Суду ООН десятки чи навіть сотні свідчень про фінансування Росією так званих ДНР і ЛНР — про постачання їм зброї, боєприпасів і тощо? Нічого. Бо Україна не зможе довести, що це все спрямовувалося на тероризм, а не на підтримку легітимного самоврядування в невизнаних світом "республіках".
З моменту, коли терористи захоплюють певну територію, створюють органи самоврядування та починають вести економічну діяльність, вони перестають бути терористами. Україна їх може не визнавати, як ДНР чи ЛНР, але міжнародна спільнота буде захищати їхнє право на легітимне самоврядування. І чим далі українська влада буде чинити непродумані, базовані на традиційних підходах, недолугі міжнародні дії, тим більше це все відбуватиметься.
Подобається нам це чи ні, міжнародні правові структури захищають в тому числі право соціальних груп на самовизначення. При наполяганні України засудити ДНР/ЛНР вони будуть змушені визнати їх воюючою стороною, а Росію — захисником легітимних борців за свободу. А Україна змушена буде це проковтнути і втертися.
Практично неможливо довести підтримку Росією ДНР/ЛНР як умисел терористичних дій. Стратегія Кремля полягає не в тероризмі, а у збереженні чи відновленні політико-економічного впливу на території України. Тероризм тут має епізодичний характер і слугує лише додатковим засобом.
Допоки Україна не розуміє суті війни з Росією, вона не може її виграти.
Представники міжнародного права сказали українській владі: ми маємо справу не з тероризмом. Ми не повинні називати війну "АТО", а сепаратистів — терористами. Ми навіть не можемо визнати ту територію окупованою, бо Росія поки що відмовляється від окупації.
По-перше, сепаратисти на Сході України ведуть війну, а не здійснюють терористичні дії. Ми маємо справу з принципово новим явищем в сучасному світі –"заколот-війною". Вона має чітку і зрозумілу суть — використання ідентичності деякої соціальної групи задля підтримки її ресурсами ззовні для відокремлення від наявного суверенітету і створення квазісуверенітету. Останній зовнішнім суб'єктом може бути використаний для хаосу, послаблення та дроблення суверенної території.
Заколот-війну з територіального розколу Росія веде проти України та Сирії. Вона може мати і нетериторіальні форми. Таку ж само інформаційно-ідентичнісну заколотовійну війну Росія веде проти США та Європи.
Тому ми можемо і далі спостерігати за Судом у Гаазі, розповідати про успіхи чи неуспіхи, але смислу та перспективи це все не має. Для піару влади це дуже дорого. А для результатів щодо війни — дуже неефективно.
Єдиною перспективною діяльністю України є створення нової концепції міжнародного права, яка би описувала заколотовійну та пропонувала би дієві механізми протидії.
Маю пропозиції з цього приводу.
Перспектива міжнародних судів України проти Росії може бути осмисленою, якщо підемо шляхом оскарження порушення Росією Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та РФ. Тут відкривається велика перспектива для маневру — аж до заклику України до світу не заключати міжнародні угоди з Росією, яка їх порушує віроломно, підло і агресивно.
Навіть Будапештський меморандум можна використати, зокрема, довівши прихований ядерний шантаж України з боку Росії в процесі окупації Криму. Було публічне свідчення Путіна в документальному фільмі про готовність застосування ядерної зброї плюс — представників нашого правлячого класу, які приймали рішення про Крим на засіданні Ради нацбезпеки й оборони під загрозою застосування ядерної зброї.
Відтак потрібно змусити Суд ООН визнати цю масштабну неефективність міжнародного права і зафіксувати як прецедент: Україна єдина країна в історії та в світі, яка відмовилася від ядерної зброї та була покарана за це. Тобто потрібно вимагати від Суду ООН надати міжнародні гарантії для України на створення нею ядерної зброї. Причому Україна може домовитися і створювати ядерну зброю навіть не на своїй території, а на будь-якій під захистом НАТО, щоби Росії не знищила її.
Отже, потрібно сформувати нову концепцію міжнародного права про заколотовійну. Ініціатором цього може бути Україна. Коли мислення не обмежене юридичними нормами, можна знайти багато інноваційних ідей. Тільки постановка Україною світу перед викликами, що породжують нові ідеї, може справді щось змінити. В рамках же нинішнього процесу в Гаазі зміни у російсько-українській війні не очікуються.
2 
1
Коментарі