Надлишок міліції викриває страхи Януковича

Можновладці дуже дивуються, коли журналісти говорять про цензуру. Мовляв, у чому цензура, коли газети пишуть, що хочуть, журналістів не переслідують?

Так, до російського авторитаризму ми ще не опустилися. Але впевнено туди рухаємося. Навчені чужим досвідом, активісти б"ють на сполох там, де лише вловлять натяки. Бо коли владний бронепоїзд мчатиме, його вже не зупиниш. Кричати тоді буде марно і небезпечно.

Щоби простежити ставлення влади до власного народу, не треба робити ґрунтовних досліджень. Досить звернути увагу на деякі речі. Одним із таких лакмусів є міліція — обличчя влади у будь-якій країні. За тим, як вона поводиться, можна судити про наміри, мрії й навіть страхи можновладців.

Що можна сказати про президента, навколо якого завжди багато міліції? Там, де виступає Янукович, зупиняється рух і столиця гине у заторах. Десятки, а то й сотні "беркутівців" уже не раз витісняли жменьку мирних мітингувальників на периферію. Їх прибирали подалі від президента не лише тому, щоби не мозолили йому очей. Тут глибша причина: хтось і чогось дуже боїться.

У міліцію повернулася колишня гвардія. Саме ті, хто планував спрямувати на Майдан внутрішні війська і зробити там криваве місиво. Принагідно згадаймо, що тоді планам високопоставлених міліціонерів завадили деякі офіцери Служби безпеки й армії, які відмовилися виконувати вимоги Януковича. Але "комплекс Майдану", мабуть, дуже глибоко вкорінився у свідомості нинішньої влади. Навіть найменші зібрання незгодних породжують у них неприємні спогади. Як то кажуть: хто обпікся молоком, той дмухатиме і на воду. Аби, боронь Боже, не зазнати больових відчуттів, міліцейські генерали із Януковичем на чолі ладні стріляти по комарах із гармати.

Він не готовий до майбутнього

Влада вочевидь переборщує із засобами власного захисту. Окрім надміру міліції та неадекватних дій з її боку, перекривають вулиці, говорять про якісь замахи. Така зайва пересторога лише оголює короля. Викриває його страх перед тенденціями, які визрівають у суспільстві. Він не готовий до майбутнього. Здогадується, що робить щось вибухонебезпечне, тому заздалегідь готується до громадянського спротиву. Він постійно напоготові, щохвилини чекає цього. Із таким страхом важко жити.

Підозрілість зумовлює постійний психологічний дискомфорт. Вона переслідує скрізь, робить уразливим і зумовлює недовіру до оточення.

Зараз десятки міліціонерів мають справу з кількома мітингувальниками. А коли потребу повстати відчує щонайменше чверть, третина, а то й половина суспільства, що буде тоді? Тоді спрацює істина: ніхто не зупинить ідеї, час якої настав.