Керівник Херсонської обласної організації Партії зелених України Володимир Шелудько, 58 років, нагадує, що протягом останніх 15 років спалахи сибірської виразки траплялися в Криму, Донецькій, Херсонській та Київській областях.
Що може спричинити епідемію?
— Джерело поширення сибірської виразки в курортних областях — скотомогильники. Особливо небезпечні "подарунки" радянської доби. Тобто засипані землею чи піском місця поховань тварин, місце знаходження яких уже ніхто не знає. Лише в Голопристанському районі на Херсонщині зафіксовано 16 стаціонарно неблагополучних щодо сибірки пунктів. Це означає, що в стількох селах цього району раніше траплялися спалахи епідемії, що забрала рогату худобу, свиней, овець. У цих населених пунктах досі заборонено проводити земляні роботи без спеціальних дозволів ветеринарних служб. Ці території систематично підтоплюються, і збудники зараження потрапляють або в ґрунтові води, або в море. Тож епідемія надто ймовірна.
Скільки таких "засекречених" скотомогильників у Причорноморському регіоні?
— Офіційно в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях 1012 стаціонарно неблагополучних щодо сибірської виразки пунктів різних категорій. Вони є в усіх районах. Небезпека епідемії зберігається з травня до жовтня. Щодо можливих наслідків від руйнації по суті безгосподарних скотомогильників, то тут усе залежить від оперативних узгоджених дій влади, санітарних і ветеринарних служб тощо. Принаймні необхідно встановити санітарні зони з попереджувальними знаками, навіть охорону. Лише завдяки тому, що скотомогильник у селищі Залізний Порт свого часу забетонували, ми знаємо, де він. Решту треба шукати.
Наприкінці червня активісти Партії зелених протестували проти експлуатації скотомогильників, розміщених у прибережній зоні. Чи почули їх?
— Час покаже. Принаймні голова Херсонської облдержадміністрації Борис Сілєнков визнав небезпечний скотомогильник біля Залізного Порту "екологічною бомбою сповільненої дії". А скільки ще там таких? Утім, досить й одного. Спори сибірки зберігаються понад 100 років.
Захворіли 65 осіб, троє померли
Чому є небезпека епідемії саме сибірської виразки, а не якоїсь іншої хвороби?
— Бо в 1950-ті саме від неї масово гинули свійські тварини. Трупи потім захоронили і спорудили саркофаг — чи не єдиний у регіоні. Проте з 1970-го до 2004-го, приміром, у Херсонській області випадки захворювання тварин на сибірку траплялися в 19 стаціонарно неблагополучних пунктах.
Ви переконані, що бити на сполох потрібно саме тепер? Це може зашкодити туризму в південних областях?
— Престижу курортів, зокрема зеленому туризму, шкодять, насамперед, не наші акції, а бездіяльність чиновників та службовців. Не спрацьовують при цьому і чисельні правоохоронні структури. Престижу Південній України не додає і велика кількість непридатних отрутохімікатів, розкиданих на полях. Про такі факти ми публічно заявляємо і взимку, і влітку. Але нас майже не чують ті, хто має навести лад. Справа не в часі заяви і публічних акціях, а радше — у спроможності державної системи оперативно розв"язувати нагальні проблеми.
Статистика підтверджує, що відпочивальники протягом останніх років Херсонщину, Миколаївщину та Одещину обирають дедалі частіше, ніж Кримські курорти. Тож чи не є галас довкола скотомогильників проплаченим зацікавленими структурами?
— Нам потрібен не галас, не акції і не піар. Ми є активістами не задля політичних дивідендів, а задля ідеї — екологічно чистого довкілля. Якщо влада на місцях знайде приховані скотомогильники і з уже виявленими захороненнями доведе їх до належного стану, ми заспокоїмося. А влітку питання загострюється тому, що тоді в південних областях велелюдно, а спори сибірської виразки при високій температурі активізуються. Звісно ж, узимку епідемія навряд чи можлива. Але тоді можна було цією проблемою зайнятися і побудувати над скотомогильниками саркофаги. Якщо це зробити, то не буде ані загрози спалаху сибірки, ані акцій протесту.
Чи готова вітчизняна медицина боротися з можливою епідемією і яка приблизно територія може бути охоплена сибіркою?
— Краще, щоб до цього не дійшло. Однак, за офіційними даними, Україна виробляє достатньо якісної протисибіркової вакцини.
Щодо території, то в країні понад 10 тисяч неблагополучних пунктів, і щороку виявляють нові. Їх існування становить потенційну загрозу появи вогнищ сибірки, її поширення серед тварин і захворювання людей.
Протягом 1979–1993 років в Україні траплялися поодинокі випадки захворювання людей на сибірку. З 1994-го реєстрували спалахи в Криму, Донецькій, Херсонській та Київській областях. Загалом захворіли 65 осіб, троє померли. Ця географія хвороби і підказує, де можливі спалахи сибірської виразки.
3 
1
Коментарі
4