Представник президента у Верховній Раді Юрій Ключковський, 56 років, говорить про зіпсовану Конституцію, перспективи створення "помаранчевої" коаліції і стверджує, що минулий рік багато чого навчив нову владу.
Чи зможе Віктор Ющенко бути справжнім гарантом демократичного розвитку з обрізаними конституційною реформою повноваженнями?
— Зміни до Конституції справді досить сильно розбалансовують систему влади в Україні. Можливі певні політичні проблеми. Будуть труднощі і з повноваженнями президента щодо здійснення його конституційних функцій.
Думаю, за цих обставин президенту слід буде вважати норми Конституції нормами прямої дії. І в той чи інший спосіб виконувати свої повноваження. Навіть якщо прямі механізми реалізації конституційних положень не передбачені.
Багато залежить від результатів парламентських виборів. Якщо буде створено "помаранчеву" коаліцію і вона сформує уряд, то політичних підстав для суперечностей не виникне. Однак лише на політичну ситуацію сподіватися все одно не варто. У будь-якому разі перед українським суспільством стоїть проблема подальшого вдосконалення Конституції. Яка, визнаймо чесно, зіпсована змінами до неї.
За яких обставин президентові доцільно буде розпустити наступний парламент?
— Можливість цього прямо передбачена змінами до Конституції. Парламент матиме обмежений час для формування більшості та створення уряду. Якщо Верховна Рада в цей час не вкладається, то президент має право її розпустити.
Зменшення підтримки "помаранчевої" команди є природним
Як на мене, Віктор Ющенко оцінюватиме при цьому й політичну ситуацію. Аналізуватиме, що доцільніше: розпустити парламент і призначити нові вибори чи дати Раді ще часу на формування більшості й уряду. Президент тоді проводитиме консультації з лідерами основних представлених у парламенті сил. Тобто, все залежатиме від політичних розкладів.
Чи загроза розпуску не призведе до створення штучної, а тому неефективної парламентської більшості?
— Цілком може статися. Однак така коаліція не буде тривалою. Перша ж політична проблема призведе до її розпаду й відставки уряду. Тоді знову ж таки починають діяти нові положення Конституції. Якщо протягом 60 днів Верховна Рада не сформує уряд, вона підлягає розпуску.
Слід розуміти, що все це не зла воля президента чи тих політичних сил, які його підтримують. Це записано у змінах до Конституції, які ухвалювалися всупереч Ющенкові.
Нещодавно була невдала спроба підписання коаліційної угоди між "помаранчевими" силами до виборів. Таке все ще може статися?
— Це була не спроба. Переговори тривають. Основними учасниками їх напрацьовано певний текст. У переговорах беруть участь п"ять сил. Правда, соціалісти вважають, що до виборів ніяких коаліційних угод взагалі підписувати не варто. Блок Юлії Тимошенко запропонував свій варіант, але там на першому місці — деякі кон"юнктурні питання.
Так чи інакше, переговори триватимуть. У нас немає альтернативи. Ані ми, ані БЮТ — якщо стежити за їхніми заявами — не бачимо можливості формування коаліції з Партією регіонів. А це три основні гравці наступної Верховної Ради. Інші виконуватимуть допоміжні функції.
Або матимуть так звану золоту акцію?..
— Може бути. Але в будь-якому разі не вони визначатимуть основну кількість голосів більшості. Наповнюватимуть її головно дві з цих трьох політичних сил. Виходячи з того, що блок "Нашої України" або БЮТ із Партією регіонів малоймовірний, сьогодні треба думати над варіантом "помаранчевої" коаліції. Робити все, щоб вона стала реальністю. Якщо не до виборів, то після них.
Торік у Німеччині заради створення парламентської коаліції й уникнення кризи пожертвував своїми політичними амбіціями екс-канцлер Герхард Шредер. "Помаранчеві" лідери на таке здатні?
— Шредер пожертвував не власними амбіціями, а пішов відпрацьовувати зобов"язання перед російським "Газпромом". Це одна з досить ганебних сторінок німецької історії. Шредер не міг залишатися канцлером, оскільки програв вибори. Не захотів бути і другою особою в уряді — вирішив, що краще працювати на росіян.
Отож у цьому сенсі певні асоціації з українським політикумом бути можуть. У нас також є люди, які не бачать себе на других позиціях — лише на перших. І мені дуже не хотілося б, щоб вони, як Шредер, відпрацьовували чужу протекцію чи чужі гроші. Німецький урок дуже повчальний.
Усе ж таки, поступиться хтось із "помаранчевих" вождів амбіціями заради створення коаліції?
— Мені здається, що серед "помаранчевих" не так багато лідерів демонструють пріоритет власних амбіцій. Те, що відбувалося на початку формування "помаранчевого" уряду, засвідчило баланс між амбіціями та здатністю ними поступатися. Хотілося б, щоб і під час наступних переговорів про створення "помаранчевої" коаліції в основних політичних гравців переважало почуття відповідальності перед власним народом. А не амбіції.
Ви довіряєте нинішнім соціологічним даним?
— Довіряю якісній картині, але маю сумніви щодо кількісної. Зрозуміло, що основну масу депутатського корпусу утворять три політичні сили. Це "Наша Україна", Блок Юлії Тимошенко і Партія регіонів. Комуністи й соціалісти долають бар"єр, але численними їхні фракції не будуть. Більші чи менші шанси набрати три відсотки мають блоки Литвина та Вітренко і Пора-ПРП. Отож у наступній Верховній Раді буде п"ять-вісім гравців. Сумніваюся, що проскочать блок "Не Так", "Віче" чи блок Костенка—Плюща.
Вже понад рік країна живе демократичним життям, а пропорція прихильників демократичних і недемократичних політичних сил практично не змінилася. Чому?
— Рік після приходу нової влади в усьому світі вважається найкритичнішим для неї в сенсі довіри населення. За цей час дозрівають запити людей. Водночас року явно не достатньо для реалізації поставлених владою цілей. Тому зменшення підтримки "помаранчевої" коаліції є природним. Тим більше, що стався розкол "помаранчевої" команди. Свою роль грали певні зовнішні фактори.
Разом з тим так само зменшився рівень підтримки тієї ж Партії регіонів, комуністів, а особливо СДПУ(о). Справа в апатії виборців. Вона вища порівняно з президентськими виборами. Парламентські перегони поляризують суспільство менше.
Зрештою, спрацьовує ще одне. На жаль, східний регіон — основний оплот опозиції — найменше зазнав впливу демократичних процесів і свободи слова. Там виборець найбільш затиснутий і найменш вільний. І це також впливає на формування його політичної волі. Люди діють за старими, перейнятими ще з часів радянської влади, стереотипами.
Але це також недоробки нової влади?
— Року замало для таких висновків. Цього стереотипу не розмили попередні 15 років. Та, можливо, на наступних виборах ми деякі зміни й побачимо.
Якщо "помаранчеві" знову об"єднаються, де гарантії, що вони не повторять ті самі помилки: в економіці, кадровій політиці, стосунках між собою?
— Цей рік багато чого навчив. Тим, хто приходить до влади, справді бракує досвіду управління. І хоча кажуть, що багато хто з "помаранчевих" був у попередній владі, – не вони задавали там тон. Отож поза сумнівом: брак досвіду позначався на процесах, які відбувалися протягом цього року.
Грають на підсвідомості, емоціях, психологічних установках
Водночас деякі приписувані цій владі упущення не є її власними. Це — наслідки започаткованих раніше процесів. Їх неможливо було зупинити протягом року. Скажімо, ухвалили абсолютно соціальний бюджет-2005. Це було вимушеним кроком і через стан суспільства, і через безвідповідальні передвиборні кроки уряду Януковича. Вони розраховували, що після перемоги на президентських виборах про соціальні обіцянки можна буде забути. Та нова влада чинити так права не мала.
Тобто, багато проблем є успадкованими. Ті ж негаразди з цукром минулого літа або недавні з імпортом молока і м"яса. Усе це не стільки через власне діяльність нинішньої влади, скільки через умови, в яких їй доводиться працювати.
Дещо вдалося зробити всупереч спадку. Наприклад, Україну визнано державою з ринковою економікою. Але от не дали нам вступити до Світової організації торгівлі. І це не вина влади. Просто розклад сил у парламенті після президентських виборів не змінився.
Але в будь-якому разі ми багато чого навчилися. Багато робитиметься краще. Хай пройде кілька років — тоді й побачимо продукт діяльності цієї влади.
Наступні вибори будуть черговим вибором між Європою і Євразією?
— На жаль, найближчим часом політичний процес розвиватиметься з урахуванням цього протистояння. Знову ж, тут працює не об"єктивний фактор. Бо входження в Європу ніяк не зашкодить і тим, хто живе на сході України. Він їм тільки допоможе. Он у Польщі сільгоспвиробники були проти її вступу до ЄС. А після нього саме фермери отримали величезні преференції. Тепер ця категорія людей найбільше задоволена. Думаю, так само відбулося б і в нас із тими, хто сьогодні виступає проти інтеграції в Євросоюз і керується при цьому емоціями.
А те, що дехто розігрує карту геополітичного вибору, — це їхня політична безвідповідальність. Політичними спекуляціями є недавнє засідання Луганської облради, всі ці розмови про федералізацію, референдум щодо членства в НАТО і ЄС. Небезпечна гра з вогнем. Бо грають на підсвідомості, на емоціях, психологічних установках. Замість того, щоб розв"язувати ці проблеми розумно, раціонально, виходячи з реальних інтересів держави й суспільства.
1 
1
Коментарі