У ніч на 12 лютого в білоруській столиці Мінську відбулися переговори в "нормандському форматі". Президент України Петро Порошенко, Франції — Франсуа Олланд, канцлер Німеччини Анґела Меркель і Володимир Путін протягом 16 год. за закритими дверима шукали шляхів припинення війни на Донбасі. Результат зустрічі — підписано "Комплекс заходів щодо виконання мінських угод".
— Під час переговорів Порошенко виступав на боці Заходу. Путін підтримав лідерів самопроголошених ДНР і ЛНР. У підсумку оформилася своєрідна антипутінська коаліція. Для України це плюс, — вважає політичний експерт Євген Магда, 40 років.
Чим нинішні мінські домовленості відрізняються від досягнутих у вересні 2014-го?
— Основна їх відмінність у тому, що Мінськ-2 підкріплений офіційною декларацією. Цей документ підписали лідери чотирьох країн після тривалих перемовин. З одного боку, це дає надію на виконання умовлених пунктів. З другого — прес-секретар Путіна вже заявив, що Росія не мусить виконувати задеклароване, оскільки не є суб'єктом переговорів. Мовляв, вона їх не підписувала. Це типова логіка гопника. Але в міжнародних відносинах вона не спрацьовує.
Чи повторять нові угоди долю вересневих, коли невдовзі після них знову почалися бої?
— Імовірність повторення цього сценарію доволі висока. Нинішня позиція Росії свідчить, що перемир'я може не протриматися навіть до обміну всіма заручниками. Якщо перестануть гинути люди, тоді нинішня угода має сенс. У документі представлені різні позиції. Швидше за все, боротьба йшла і за послідовність розташування 13 пунктів.
Це повноцінний компроміс?
— Так. Оскільки в угоді представлені інтереси різних сторін. Київ не здав жодних стратегічних позицій. Тоді як Росія самою участю в переговорах засвідчує, що пов'язана із самопроголошеними терористичними республіками.
Які пункти домовленостей програшні для України, а де є виграш для нас?
— Пункт про конституційну реформу — неприйнятний. Також не зрозуміє українське суспільство рішення про амністію всіх без винятку терористів. А от відведення важкої зброї, створення демілітаризованої зони — позитив. Доти, доки там є іноземні військові, — нормального життя не буде. Тому така зона потрібна.
Є шанс, що повноцінної війни на Донбасі вже не буде?
— Швидше за все, Мінськ-2 — це тактична пауза перед новою агресією Росії. Це все гра. Москва вважає себе центром всесвіту. Хоча жодних підстав для цього немає. За будь-яку ціну хоче обмежити простір самостійності України.
До весни активних бойових дій може й не бути. Взимку, зрештою, воювати проблематично. Росія активізувалася, бо на неї впливають економічні санкції. Та в ліпшому разі маємо передишку на кілька місяців. У найгіршому — тиждень. Агресивні плани Москви простежувалися і під час переговорів у Мінську. У ніч на 12 лютого десятки одиниць російської бронетехніки перетнули український кордон.
США схвалили досягнуті в Мінську домовленості, але при цьому не виключають можливості подальших економічних санкцій проти Росії й надання Україні смертельної зброї.
— У США зростає розуміння, що Росію треба поставити на місце й здійснити це рішуче та впевнено. Москва зробила все, аби Штати не брали участі в переговорному процесі щодо війни на Донбасі. До того ж у Білому домі дуже добре вивчили Путіна. Там не вірять у дотримання ним мирних домовленостей.
1 
1
Коментарі
1