Про особливі стосунки німецького канцлера з російським президентом не писав хіба що лінивий. Та лідери донедавна їх і не приховували. Настільки не приховували, що Путін без зайвої делікатності міг публічно попросити пані Меркель про підтримку своїх політичних авантюр. Як зробив, приміром, після аншлюсу Криму, виконаного у призабутих традиціях Гітлера. Я розраховую, заявив Путін після приєднання півострова, що ви підтримаєте "відновлення єдності історичної Росії", як підтримала свого часу Москва сумнівне "у плані експертних висновків об'єднання ФРН і НДР" в єдину державу.
Відкрито підтримати "московського фройнда" пані Меркель не могла. В умовах, коли весь цивілізований світ проти, це дорівнювало б самогубству. Їй би просто змовчати, відбутися загальниками. Проте канцлер виявила невдячність, як оцінили у Кремлі. І навіть зухвальство. За 10 днів після невинного прохання московського друга взяла — та й "подарувала" Піднебесній частину Росії. Насправді вона піднесла голові КНР Сі Цзіньпіну "першу точну мапу Китаю", укладену в Німеччині 1735 року. Але Путін одразу допетрав, що й до чого. Адже на тій мапі нині російські Далекий Схід, Урянхайський край (Тува), Сибір і Південно-Китайське море з усіма островами позначені як територія китайської імперії.
Натяк однозначний — далі нікуди. Мовляв, ви, геноссе Владімір, назвали Крим історично своїм, але ж й іншим є що історично пригадати. Тому ж, приміром, Китаю. Дуже, напевне, стривожили пані Меркель слова Путіна про кордони "історичної Росії", якщо зважилася на такий демарш.
Путін зробив паузу: не мав часу через війну в Україні чи, може, чекав слушної нагоди. Але потім і собі натякнув. Як уміє тільки він. На відкритті монумента полеглих під час Першої світової війни сказав буквально таке: Росія виграла війну 1914 року, "однак цю перемогу у країни вкрали".
Хочеться сподіватися, німецького канцлера не заколисало уточнення Путіна стосовно того, що крадіжку здійснили ті, "хто закликав до поразки своєї батьківщини, своєї армії, сіяв розбрат усередині Росії, зраджуючи національні інтереси". У внутрішніх ворогів були й зовнішні спільники: ті, хто 3 березня 1918 року юридично й дипломатично оформив у Брест-Литовську цю "крадіжку". Тобто — Німеччина, Османська імперія і Болгарське царство.
Нинішня Україна також жодним чином не винувата, що внаслідок розпаду царської Росії кордони було проведено так, що Крим опинився в її складі. Проте смертоносною війною карають саме її, вбивають безневинні сучасні покоління українців. На тій підставі, що Путін в якийсь спосіб узрів на наших теренах "спроби позбавити росіян історичної пам'яті, а часом і рідної мови". Тож аргумент про відновлення "історичної справедливості" у випадку з Німеччиною, яка програла війну, але замість віддати свої території загарбала російські, є для Путіна не менш вагомим, ніж повернення в лоно "історичної Росії" Криму. Звідси порада: шукайте, пані Меркель, тогочасні карти і рийте про всяк випадок окопи. Ви ж знаєте про манію кремлівського лідера відновлювати "історичну справедливість".
Що мені до сварки новітніх Івана Івановича з Іваном Никифоровичем, коли на нашому Донбасі палає війна й гинуть близькі мені люди?
Відповідаю. Європейські лідери досі не дослухаються до того, що каже Путін, а кров'ю за це розплачується Україна. Не вірять у реальність погроз — лише на тій підставі, що від них віє божевіллям. Навіть після збитого Боїнга, навіть після розкриття наміру кремлівського маніяка заради розв'язання ще масштабнішої і кривавішої війни розстріляти в повітрі російський пасажирський літак із російськими громадянами, не всі західні держави вкупі з лідерами усвідомили: в особі Путіна перед світом постала загроза всепланетної війни.
Та ж пані Меркель досі закликає Україну "досягти політичного і дипломатичного рішення", бо "воєнне протистояння закрило б шлях до переговорів". А якщо й "долучається до допомоги Україні технічним оснащенням", то заради "збільшення кількості міжнародних спостерігачів ОБСЄ". Німецький канцлер досі не усвідомлює: якщо не зупинити агресора на українській землі, не загасити зустрічним вогнем те, що палає в Україні, війна неодмінно вийде за наші кордони. І накриє Німеччину. На тій хоча б підставі, що, на думку самозакоханого кремлівського параноїка, в окремі свої періоди історія повертала трохи не туди.
А подарунок голові КНР пані Меркель зробила далекоглядний. "Красномовніший за 100 тисяч слів", як оцінила молода громадськість Піднебесної. Молодь Китаю почала прозрівати, чому так тісно жити в рідних землях, хто загарбав їхні історичні території, й "хто наш справжній ворог". Тож "перша точна карта Китаю" від пані Меркель неодмінно спрацює.
Уже, здається, працює.
3 
1
Коментарі