Поетесі Ліні Костенко 19 березня виповнюється 80 років.
— Її поеми "Маруся Чурай, "Берестечко" і "Скіфська одіссея", напевно, найкращі в сучасній українській літературі, — каже поет Іван Драч, 73 роки, про доробок Ліни Костенко. — Написані вчасно, звучать афористично, на високому рівні. Це талановита, розумна й совісна поетеса. Починала після закінчення Московського літературного інституту. Але наприкінці 1950-х її перші книжки не надто вирізнялися. Писала не так простористо, як пізніше, коли її не друкували. А в нас люблять упосліджених і гнаних.
Ліна Василівна — особистість, яка сама вирішує, з ким товаришувати, а з ким розминатися, додає поет Віктор Неборак, 48 років:
— Вона відчуває, що політики використовують відомих людей як бренди, а тому не хоче бути розмінною монетою. Костенко вистачає снаги сказати "ні". Для української культури такі особистості були визначальними. Її поетичне письмо із початку було шляхетним. Це рідкість для нашої літератури. До її роману у віршах "Маруся Чурай" популярнішим поетичним твором в Україні була тільки "Енеїда" Івана Котляревського — важко ще щось поруч поставити. Ці поеми об"єднує тема козаччини. Але Котляревський орієнтувався на Вергілія, а Костенко не потребувала якоїсь матриці для написання. У неї немає зривів у авангард. Вона пише так, щоби її зрозуміли.
Вона сама вирішує, з ким товаришувати
Поет 80-річний Дмитро Павличко згадує, що Ліна Костенко ображається, коли про неї щось говорять не так. Вийшла зі Спілки письменників, коли хтось нагадав, що вона ще в школі написала твір у дусі культу Сталіна.
— Я був у Київській філармонії, коли Ніла Крюкова почала декламувати її поему, а міліція намагалася зупинити артистку, — каже Павличко. — У цей час з"явилася Ліна Василівна й дала ляпас директору філармонії. Це був потиличник усій радянській системі.
Останній раз бачився у грудні 2007-го на вечорі спогадів про її чоловіка Василя Цвіркунова, колишнього директора кіностудії. Поетеса оточила себе зоною неприступності, яку я намагаюся не переступати. Вона ніколи не говорила про мою творчість, бо глибоко зневажає комплементарні промови.
П"ять років тому, коли був головою Всесвітньої української координаційної ради, намагався висунути Ліну Костенко на Нобелевську премію. Держава пальця об пальця не вдарила для цього. Її твори необхідно перекладати англійською, французькою, німецькою мовами. Таких книжок нема.
3 
1
Коментарі
10