Наскільки Тимошенко є винуватицею падіння української економіки? Чи справді ефективний уряд очолював Янукович? Лицемірство, перекручування фактів і жонглювання липовою аргументацією стали характерною рисою полеміки між провідними політичними силами країни.
Днями в газеті Kyiv Weekly вийшло інтерв"ю з Миколою Азаровим, першим віце-прем"єром у двох урядах Януковича. Він критикує нинішній уряд за обвал економіки, при цьому кілька разів згадує про рекордне економічне зростання 2004 року. Пропонуємо за офіційними статистичними даними перевірити об"єктивність оцінки нинішньої ситуації в економіці України — для того, аби розібратися, чи відповідає за економічний спад уряд Юлії Тимошенко, чи головним винуватцем є все ж таки світова криза.
Спочатку слід визнати, що уряд України в жодному разі не відповідає за падіння світових цін і попиту на сталь — це очевидно. Тепер скажемо про значення експорту металів і виробів із них, а також узагалі експорту для вітчизняної економіки.
Україні у спадок від СРСР дістався вельми потужний гірничо-металургійний комплекс, що складається з численних великих підприємств і своєю продукцією забезпечує вагомий внесок у валовий внутрішній продукт країни. Після кризи 1998–1999 років, коли курс долара до гривні зріс майже втричі, українські металургійні підприємства почали дедалі активніше працювати на експорт. Понад три чверті виробленої продукції відправляли за кордон.
Увесь український експорт товарів і послуг останніми роками формував близько половини і навіть більшу частину ВВП: 2003 року — 57%, 2004-го — 64%, 2005-го — 51%, 2006-го — 47%, 2007-го — 45%, 2008-го — 47%. При цьому експорт товарів набагато перевищував експорт послуг. Наприклад, торік пропорція становила приблизно один до шести: експорт послуг — $11,7 млрд, експорт товарів — $66,9 млрд.
Експорт некоштовних металів, із яких левову частку становлять чорні, перевищував 40% усього товарного експорту. Тому-то такий великий внесок металургійного експорту у ВВП України.
Наприкінці літа 2008 року в світі запанувала фінансово-економічна криза і почали різко падати попит на метали та ціни на них. Порівняно з максимальними значеннями в липні світові ціни на сталь зменшилися до кінця року більш ніж удвічі, а до літа цього року — ще на 10–20%.
Різко скоротився також експорт чорних металів у натуральних показниках, що змусило українських металургів зменшувати обсяги виробництва. Наприклад, чавуну в Україні в першому кварталі 2009 року виробили порівняно з відповідним періодом минулого року в 1,54 разу менше, а готового прокату — в 1,73 разу менше.
Експорт чорних металів і виробів із них у грошовому обчисленні знизився ще істотніше — оскільки, як вище зазначалося, впали ще й ціни. За першу половину цього року експортна виручка за цією статтею зменшилася порівняно з відповідним періодом 2008 року в 2,53 разу — більш як на $8 млрд.
Уряд Януковича непричетний до рекордного зростання валового внутрішнього продукту 2004 року
Приблизно така ж ситуація була з експортом продукції хімічної промисловості та машинобудування. Проблеми у головних експортних галузях автоматично перекинулися і на багато суміжних галузей.
Загалом український експорт товарів за перше півріччя скоротився на $15,2 млрд, або на 88% — майже вдвічі! З урахуванням такого падіння обсягів вивезення суттєво мав знизитися і ВВП. Що, власне, і сталося, — чудес в економіці не буває.
Зрештою, якщо Микола Азаров і Партія регіонів повсякчас "напрошуються" з вихвалянням своїх заслуг за дуже високий показник зростання ВВП 2004-го, то скажемо кілька слів і з цього приводу.
Упродовж першої половини 2004 року ситуація на світових ринках була дуже сприятлива для металургів: світові ціни на чорні метали зросли в 1,5–2 разу — залежно від виду продукції. За даними Держкомстату, експорт чорних металів з України в доларовому обчисленні збільшився 2004-го порівняно з попереднім роком на 60% (увесь товарний експорт — на 42%). І цей приріст забезпечило переважно підвищення цін, а не збільшення випуску продукції.
Саме за рахунок такого стрімкого зростання експорту, насамперед металургійного, і відбулося 2004-го рекордне збільшення ВВП — на 12%. Заслуги уряду, що його тоді очолював Віктор Янукович, у цьому немає жодної. Неважко порахувати, що якби експорт металів 2004-го залишився на рівні 2003-го (що сталося б, якби світові ціни на сталь не зросли), то приріст ВВП становив би лише 3–4%.
Тож так само, як уряд Януковича непричетний до того, що 2004 року так зріс експорт і, як наслідок, ВВП, так і уряд Тимошенко не може нести відповідальність за настільки істотне зниження експорту і, відповідно, падіння ВВП 2009-го і наприкінці 2008 року. В обох випадках головною причиною зростання і падіння економічних показників стали різкі коливання на світових товарних ринках — тобто зовнішня кон"юнктура.
Іще один аргумент опонентів нинішнього уряду полягає в тому, що в жодній державі немає такого сильного падіння ВВП, як в Україні. А з цього, мовляв, випливає, що уряд таки винен.
Проте це парирувати просто: немає жодної країни в світі, в якої експорт чорних металів становив би майже половину всього експорту товарів. Поза тим, у другому кварталі цього року дві країни Євросоюзу обігнали Україну за темпами падіння — в Литві зниження ВВП сягнуло 22,6%, а в Латвії — 18,2%. В Україні, нагадаємо, — 18,0%.
Звичайно, економіка з такою перекошеною структурою, яку має сьогодні наша країна, завжди буде схильна до величезних ризиків, пов"язаних із можливістю погіршення кон"юнктури на світових ринках. Саме це зараз і маємо. Тому надалі українській владі слід буде докласти чимало зусиль для виправлення ситуації. Для цього насамперед потрібно розвивати малий і середній бізнес, а також галузі, здатні посилити експортний потенціал країни, але поки що недостатньо розвинені.
8 
35413
Коментарі