Директор Інституту глобальних стратегій 54-річний Вадим Карасьов вважає: українська влада боїться, що націоналістичні угруповання можуть стати осередками радикальної опозиції і завадять створенню авторитарно-демократичного режиму.
Чому після арештів і переслідування опозиції влада накинулася на націоналістів?
— Є питання тактики й довготермінових завдань. Тактика включає в себе намір упередити можливі виступи націоналістів після знакових рішень щодо Героїв України Степана Бандери і Романа Шухевича. Влада хоче ізолювати частину представників націоналістичних угруповань. Дати можливість деяким охолонути, а інших — психологічно дисциплінувати. Це нова стратегія влади щодо громадських організацій після того, як вона взяла під контроль політичну сцену й опозиційне коло, окрім Тимошенко. На черзі — контроль за суспільством, найактивнішими меншинами мовчазної, хоч і невдоволеної більшості.
До того ж влада намагається нейтралізувати "Свободу" і "Тризуб" напередодні можливого Майдану у День злуки 22 січня. Бо ці низові рухи можуть стати двигунами майданної атмосфери в суспільстві. А це дуже непокоїть владну команду, яка з 2004 року переживає післямайданну психологічну травму.
Чи можна трактувати дії влади як наступ на все українське?
— Так можна було б сказати, якби всі знали, що таке "українське". Бо у варіанті Ганни Герман це може бути не те, що потрібно Україні. Тому йдеться скоріше про наступ на те українське, що не влаштовує владу. У неї своє бачення українськості, і вона хотіла б мати у цьому монополію.
Колишній президент Леонід Кучма спромігся сказати: "Україна — не Росія". Нинішня влада теж шукає, як їй стати українською, інакше не почуватиметься повноцінною. Але Янукович не хоче бути таким, як Ющенко. Не хоче бути пов'язаний із Бандерою і Шухевичем. Влада хоче дати свою альтернативу тому українському, що домінувало 20 років. Не випадково Янукович на Різдво поїхав у Почаївську лавру на Тернопільщині.
Чому так брутально затримували членів "Тризуба"? Щоб залякати?
— Це класична доктрина "шоку і трепету". За шоком іде психологічний злам. Тому й бачимо "маски-шоу", показові кидання за ґрати, жорстке поводження з викликаними до прокуратури. Багато хто, до кого це застосовують, психологічно не витримує і ламається. На таких зламах або формуються нові лідери і герої, або люди відходять від політики.
Такі дії влади можуть підняти градус суспільного кипіння?
— Уже піднімають. Процес потроху доходить до кипіння. Є невдоволені продовольчою інфляцією, ситуацією з малим і середнім бізнесом, підвищенням тарифів, тим, що невелика група еліт паразитує на всьому суспільстві. Але чи закипить ця суміш, залежить від кількох факторів. Чи будуть лідери-герої, які зможуть на собі сфокусувати це соціальне невдоволення і перевести його в політичну форму. Чи опозиція стане ручною "конструктивною", чи реальною і небезпечною з харизматичними лідерами, готовими йти до кінця. Влада працює по всьому фронту, щоб не допустити такої опозиції і не довести ситуацію до закипання. Пресингує Юлію Тимошенко і радикалів, підіграє поміркованій опозиції.
Влада боїться, що націоналістичні й популістські осередки спротиву завадять її намірам створити м'який авторитарний режим із фасадною демократією. Тоді 2012-го і 2015-го все піде не так. Тому прагне трансформувати політичну систему ворожого тандема Янукович-Тимошенко в режим суперпрезидентського типу зі слухняною опозицією. Суть програми Януковича і Партії регіонів на цей рік — створити нову опозицію, яку не треба переслідувати, бо вона братиме соціальне невдоволення на себе.
А яку роль відводять парламентській опозиції?
— Їй нинішня ситуація несе багато викликів. Наприклад, "Наша Україна" з точки зору ідеології має бути в опозиції. Але співпрацює з владою, бо не хоче приєднатися до Юлії Тимошенко. Лідерка БЮТу тільки набиратиме очки в умовах зростаючого владного пресингу. Прокуратура працює на майбутнє Тимошенко, не усвідомлюючи цього. Адже доля режиму — в її руках. Якщо вона вистоїть і залишиться політичним гравцем, притягне до себе невдоволені суспільні верстви, тоді збережеться політична система конкуренції і конфлікту. Якщо ні — утвердиться авторитарний режим. Хоч і не такий жорсткий, як у Росії чи Білорусі.
Фактор Європи тиснутиме на владу?
— Тисне вже. Тому Янукович шукає свій шлях поєднання авторитаризму й демократії. У Білорусі нема олігархів, які хотіли б інтегруватися в європейські фінансові еліти. В Україні вони є, хочуть жити в розкоші, отримувати задоволення і радість. У Росії теж є, але вона має нафту і газ, тому може собі дозволити бути жорсткою і цинічною до вимог Заходу. Наша влада цього не посміє, бо бере кредити у Міжнародного валютного фонду на вигідних умовах.
3 
1
Коментарі
54