Стоячи на плечах французького президента Франсуа Олланда, німецький канцлер Анґела Меркель зазирає в чорний отвір гармати російського танка і кличе: "Володимире, можна тебе на хвилинку?!" Це одна з численних карикатур, присвячених останнім миротворчим зусиллям лідерів Франції та Німеччини. Скепсис щодо здатності Заходу домовитися з Путіним цілком природний.
Після суботніх переговорів у Москві Олланд пафосно назвав їх одним з останніх шансів уникнути війни. Можливо, французькому президентові не доповіли, але війна в нас триває вже скоро як рік. І джерело її — у Кремлі, куди західні лідери стрімголов помчали, наче офіціанти на вимогливий жест клієнта.
Франсуа Олланд після зустрічі з Путіним висловився також за "вельми широку автономію" для окупованих нині територій Донбасу. Це сумно й ганебно. Понад 70 років тому Захід так само кволо діяв щодо Гітлера, намагаючись його вмиротворити. Наслідок — німецький фюрер швидко окупував половину Європи.
Мета сьогоднішнього московського фюрера — створення на території Донбасу контрольованої Кремлем, але оплачуваної українцями автономії. Йдеться про так звану федералізацію, за якої сепаратисти мали б право блокувати просування України в тому напрямку, якого хоче решта країни. Інакше кажучи, українці повинні утримувати за власний рахунок убивць тисяч своїх співвітчизників та ще й дослухатися до їхніх, продиктованих Кремлем, вказівок. Схоже, дехто на Заході схильний це сприйняти.
Але Путін, Олланд та інші мають зрозуміти — жодних шансів ідея федералізації України не має. Навіть якби президент Порошенко чи так звана українська "еліта" готові були погодитися на це. Неможливо добитися від українського керівництва того, чого не бажають українці. А якщо формально й можна, то розплатою стануть згодом прес-конференції з Ростова-на-Дону чи іншого закордоння.
Загалом незрозуміло, про що можна говорити з Путіним. Яким саме може бути результат нинішньої миротворчої дипломатичної лихоманки. Якщо кремлівський фюрер і погодиться офіційно на припинення вогню чи створення якоїсь демілітаризованої зони, то гарантовано це не виконуватиме. Так, як не дотримався міфічних уже "мінських домовленостей", Будапештського меморандуму, Договору про дружбу й співробітництво між Україною та Росією, що закріплює непорушність кордонів.
Ніхто напевно не знає, як далі розвиватимуться події, наскільки далеко зайде Путін. Проте сьогодні й Заходу, й Україні слід принаймні утримуватися від кроків, які підштовхуватимуть його до подальшої агресії. Насамперед категорично не можна проявляти слабкість.
Якщо європейські лідери хочуть припинити війну, то мають послідовно працювати над ліквідацією її джерела. Головним інструментом Заходу повинна стати не дипломатія, а планомірне руйнування путінської Росії: лише це гарантуватиме мир не тільки Україні, а й усій Європі. Всі говорять про потребу політичного розв'язання конфлікту — але таке стане можливим тоді, коли в Путіна не буде іншого виходу. Закінчаться гроші на війну, обвалиться економіка, бунтуватимуть олігархи, ремствуватиме народ… Тому затягування економічного зашморгу на шиї Росії, максимальна ізоляція Путіна та його оточення, фінансова й збройна допомога українцям — це найкраще з того, що може робити зараз Захід. Москва розуміє лише силу, а намагання домовитися з нею вважає своєю маленькою перемогою і прагне розвинути успіх.
Порошенкові на міжнародних форумах слід припинити грати сльозоточиву жертву. Активний захист України від сучасної дикої орди в інтересах Європи та всього цивілізованого світу — саме так має ставити питання Київ. Але для цього українській владі самій не можна демонструвати слабкість, як це є зараз.
Вона полягає у явному небажанні проводити реформи, очевидній корумпованості, неспроможності впоратися з ситуацією в економіці. Слабкістю України є, серед іншого, російські заводи Порошенка. Ми не знаємо або можемо лише здогадуватися, яку ціну платимо за справне збагачення президента й підтримку ним російської економіки — бо ж куди йдуть податки з підприємств? Це стає дедалі абсурднішим: як Порошенко може просити у Заходу зброю, потрясати в Мюнхені паспортами російських найманців і водночас годувати своїми цукерками потенційних убивць українців?
Сила Заходу — в жорсткості до Путіна. Міць України — у внутрішніх перетвореннях, єдності між чесною владою та народом і вдосконаленні армії. Це найпростіший миротворчий план, який усім треба виконувати і який буде успішним. Ніщо інше не змусить кремлівського фюрера йти на поступки.
13 
1
Коментарі
1