Російський політолог і публіцист 43-річний Станіслав Бєлковський хоче отримати громадянство України. Саме він назвав психічний стан Путіна на початку агресії Росії проти України в Криму "гіпертоксичною шизофренією". До цього неодноразово виступав із критичними публікаціями та коментарями на адресу Кремля.
— Суспільно-політична атмосфера в Росії не дозволяє людині моїх поглядів жити і спокійно працювати, — каже Бєлковський. — Тому я хотів би знайти себе в Україні. Багато років присвятив цій країні, розмовляю українською. Зараз вивчаю питання щодо отримання громадянства. Поки що жодної відповіді не отримав. Все ще чекаю. Живу тимчасово в Берліні. Понад усе хочеться, щоб сучасна Росія стерла мене зі своєї пам'яті. Такі спогади добра не принесуть.
Ви оголосили війну путінському режиму?
— Моє бажання не варто розглядати як антиросійський крок. Не збираюся воювати з Путіном. Мої ресурси та його — це дві великі різниці. Я не воїн, який іде на смерть проти президента. Моя позиція усім добре відома, ніколи її не приховував. Із самого початку був проти анексії Криму, проти війни. Упродовж багатьох років жорстко критикував політику Путіна. Попри це залишаюся патріотом Росії. Ніколи й гадки не мав, що колись доведеться залишити рідну країну.
А вам раніше пропонували прийняти закордонне громадянство?
— Були такі можливості. По батьковій лінії я — етнічний поляк, а по материній — єврей. Проте ніколи не виникало бажання покинути Росію. Навіть з огляду на численні публічні конфлікти з московською елітою. Це моя перша спроба залишити батьківщину. Ніколи не вважав себе великою людиною. Швидше — простий громадянин, якому не подобається те, що коїться в його державі. Ми втрачаємо крихти надії на те, що в найближчій історичній перспективі влада в Росії зміниться мирним шляхом.
Яка кількість росіян готова прийняти українське громадянство?
— Статистики не знаю. Серед моїх знайомих така перспектива виглядає доволі привабливою. Представники активної частини російського суспільства, які незадоволені тим, що відбувається в країні, хочуть отримати простір для вільної роботи. Моє бажання — це винятково особисте. Думаю, буду корисний Україні.
Чим плануєте займатися в Україні?
— Культурними проектами. Зокрема, пропагувати російську культуру. Бо в новій європейській Україні, що виникне після всього цього конфлікту з Кремлем, російська мова та культура стануть невід'ємними частинами її життя. Протиріччя між україномовними та російськомовними людьми щезнуть. Моя ціль — примирити народи.
Чого не вистачає освіченим росіянам, інтелектуальній еліті, яка покидає батьківщину й шукає щастя по всьому світу?
— Усе те, що відбувається в Росії, не можна назвати поверненням до Радянського Союзу. Не зважаючи на тоталітарну систему, інтелектуальне життя в СРСР було досить жваве. Сьогодні ми спостерігаємо спрощення Росії. Переважною силою в країні стає гопота (представники кримінального світу. — "ГПУ"). Руйнується освіта, не дуже здорова ситуація в культурній сфері. Я не звинувачую в цьому Володимира Путіна, адже не варто перебільшувати його роль в історії. Він не сильно впливає на тенденції, що виникли ще в 1990-х. Росія все глибше занурюється в соціальний песимізм. Ситуація в Криму тільки закріпить ці настрої. Тому активні й освічені люди шукають кращої долі за кордоном.
Що очікує країну, інтелектуальна серцевина якої поступово від'єднується від неї?
— А яка доля може бути в країни, яку залишає інтелектуальна еліта. Прогноз сумний. Пріоритети в державі не пов'язані з творчими людьми. Головна цінність — гроші. Влада не опирається на інтелектуальну частину суспільства.
Чи можна створити в Україні такі умови, щоб притягувати до себе інтелектуалів та активних людей із Росії?
— Будь-яка еліта формується за рахунок визначення пріоритетів. Суспільство розвивається, коли йому справді потрібні мізки, знання, наука, сучасні ідеї. Якщо Україна обере такий шлях, шанси на створення національної держави європейського, а не радянського зразка, дуже високі. Розумію, зараз українцям боляче втрачати Крим, але головне — не повторити помилок 2004 року. Мені здається, що лідери Майдану розуміють — на повну довіряти політикам не можна. Їх треба контролювати. І тут виникає нове вікно можливостей. Цим слід скористатись, аби прискорити шлях України до самої моделі національної української державності. Переконаний, що російська культура та мова у процесі побудови нової української ідентичності теж відіграє свою роль. Не як інструмент експансії Москви, а як величезний національний актив України.
Якщо отримаєте українське громадянство, то в українсько-російській війні за кого воюватимете?
— Я ніколи не брав участі у війнах. На таке запитання складно відповісти. Будь-який поганий мир кращий за хорошу війну. Звісно, громадянином якої країни буду, ту й захищатиму. У кримському конфлікті в будь-якому разі на боці України. За це в Росії отримав статус зрадника та накликав на себе проблеми.
2 
1
Коментарі