— Торгівлю починала жінка, а я займався будівництвом. Потім Іра поскаржилася, що не дуже ладиться, став допомагати. Довелося залишити будівництво. Почали разом літати до Туреччини за товаром, — каже підприємець 45-річний Сергій Гладких. Він співвласник центру розвитку індустрії краси "Б'юті трейд" у Черкасах. Центр містить 10 магазинів одягу, взуття й аксесуарів, студію краси "Єва". 2010-го Гладких став депутатом Черкаської міської ради, позапартійний.
— Мали спочатку один відділ у торговельному центрі. Потім зрозуміли, що просто продавати — це бути як усі. Почали навчати продавців іміджмейкерству. У нас вони не просто консультанти, можуть створити людині образ. Зараз будемо закривати два магазини в "Хрещатик-сіті", бо самі собі створюємо конкуренцію.
Підприємець із родиною живе в трикімнатній квартирі на вул. Ільїна. З другою дружиною 43-річною Іриною побралися 14 років тому. Мають спільних дітей — 13-річного Владислава і 4-річну Софію. Ще є дві доньки від попередніх шлюбів подружжя. 25-річна Анна працює комерційним директором у сімейній компанії. 19-річна Олександра навчається у Санкт-Петербурзі на програміста.
Сергій Гладких запрошує на кухню, що поєднана з їдальнею та робочим кабінетом. Кухонні меблі з дуба робив його батько. Біля дверей на стіні — список справ на рік: святкування днів народження, поїздка в Буковель, щомісяця похід у кіно з молодшими, романтичний обід, спільний обід з усіма дітьми, сауна, виїзд на природу, вечірні прогулянки щотижня.
— Чаїв у мене купа, — відкриває одну з шафок. — Турецький, єгипетський, закарпатський. О, зроблю ізраїльський. — Замість цукру додає мед. Чай подає у сувенірних чашках із Єгипту. — Щороку десь подорожуємо. Були в Угорщині, Австрії, Німеччині, Італії, Туреччині, Єгипті, Ізраїлі.
Вікно над робочим столом закрите чорними жалюзі.
— Привіз їх із Польщі років 10 тому. Тоді в нас ще такого не продавали. Вони й зараз, як нові, — показує квартиру. У коридорі невелика комірчина облаштована під гардероб Сергія. Там висять костюми, сорочки. Має одну вишиванку.
— Усе купує дружина. Набирає додому, я переміряю, — говорить бізнесмен. У цей час до квартири заходить хатня робітниця Ольга. — Ось і генеральний директор по квартирі, — усміхається Гладких. — Дружині ніколи займатися господарськими справами, але їсти готувати вона любить. Інколи навіть просить Олю підготувати продукти, а вона все сама зварить. Моя улюблена страва, яку готую сам, — смажена картопля. Спочатку всі кричать, що це шкідливо, але потім за вуха не відтягнеш. Люблю, коли жінка варить борщ.
Йдемо до вітальні. Тут великий м'який куточок. Під вікном — домашній кінотеатр. Камін заставлений м'якими іграшками. Біля входу до спальні висить плакат із переліком цілей на 2013-2018 рік: щоденна спільна молитва 30 хв., щодня спілкуватися 30-50 хв. про події та свої почуття, погасити кредити в банку, збудувати будинок у селі Свидівок. Одну зі стін кімнати займають полиці з книжками — з бізнесу й церковною літературою. Родина Гладких ходить до протестантської церкви. Двічі на тиждень відвідують богослужіння.
— Раніше я був тотальним атеїстом. Думав, що люди, які ходять до церкви, слабкі й зашорені. У Польщі походив до костьолів. Зрозумів, що люди, пропитані вірою — це інші люди. Почав читати Біблію, з'явилися запитання. Зрозумів для себе, що Бог є. З ним треба відносини якісь встановлювати.
Сергій Гладких дістає білий ватман із кресленнями котеджного містечка на 25 будинків. Каже, що хоче звести дім для родини.
— Називатися це буде "Перлина Черкас". До 2008 року все будувалося. Я брав землі, кредити. Зараз усі проекти заморозилися, гасимо борги перед банком. Доки не розберуся з кредитами, не можу почати будівництво.
8 тисяч гривень щомісяця витрачає Сергій Гладких на благодій-ність. До цієї суми входить десятина, яку віддає на церкву. Вважає, що це захищає бізнес.
3 
1
Коментарі