— Ми спостерігаємо, як навколо стискається кільце тоталітаризму, — каже 39-річний Сергій, блогер (автор інтернет-щоденника. — "ГПУ") із Москви. Прізвища не називає. Наступного тижня планує вивезти родину до Фінляндії. — Найстрашніше, що навіть тисяча інтелектуалів нічого не вдіють. Почнуть вибивати по одному. Що таке для Росії людське життя? Що таке тисяча життів? Мені соромно, що тікаю, але я не знаю, коли буде пізно. Може, за рік, а може, й за тиждень.
Вважає, що Волгоград перейменують на Сталінград.
— Після того, як анексували Крим, доньці у 9-му класі сказали написати реферат: "Економічний стрибок країни за часів Сталіна", — розповідає Сергій. — Можете уявити, яке покоління хочуть виховати. Зараз у пресі активно педалюють тему про те, що Сталінград має асоціюватися не зі Сталіним, а з тим, що ми там "зламали хребет фашизму". Ця фраза популярна зараз і на радіо, і в пресі, і в усіх експертів. Якби Путін не хотів цього повернення, такого питання не виникло б, як не виникає мільйона інших. От хто наважиться запитати його про російських бойовиків в Україні?". Чи відкриєте рота, щоб обуритися тим, що відбувається у Чечні. Уявляєте, де ви опинитеся?
Після того, як у квітні в Росії ухвалили закон про те, що блоги є засобами масової інформації, у Сергія провели два обшуки. Разом з дружиною викликали на допит у ФСБ.
— Ніколи не ліз у велику політику. Мій блог став популярний два роки тому, коли зайнявся справою інваліда, в якого забирали квартиру в Москві. А на допиті мене розпитували, що думаю про проблеми російськомовного населення у Донецьку та Луганську, чи треба рятувати Харків від "Правого сектора", що я вважаю найбільшим досягненням Путіна. Наприкінці розмови сказали, що мої діти виглядають щасливими. Тоді зрозумів, що часу роздумувати не маємо.
Дружина працює у дизайнерському бюро. Семеро з десятьох колег попросили перевести їх до головного офіса в Гельсінкі.
— Ми не боїмося економічних санкцій, — пояснює Сергій. — Поки що всі погрози Європи нагадували укуси комара. Страшно те, що можна взяти і "відмити" Сталіна. Після таборів, після голодоморів, після розстрілів, після того, що дід просто не повернувся одного разу з роботи, бо по нього прийшли з КДБ. "Відмити" ката, переступити всіх, кому вистрілили в потилицю, і говорити про зламаний хребет фашизму. Вчити дітей, що це було необхідно, щоб побудувати "такую страну". З Леніним не все так просто. Про його злочини не дуже говорять. А тим, хто говорить, знаходять способи закрити рота. Але ж ми пройшли десталінізацію, у нас був Солженіцин, а ми на порозі того, щоб примарафетити труп Сталіна і занести його назад у мавзолей. Там є місце для двох. А як помре Путін, збудують ще один. А там і Москва на референдумі стане Путінградом. Зараз складно уявити, що відбувається у нашому суспільстві. Наприклад, сусідка торік поховала сина-наркомана. Перед тим його добряче відлупцювали у відділку поліції. Вчора на вулиці розказувала дружині, що Путін — молодець, бо нарешті всі побачили могутніх росіян.
200 днів тривала битва за Сталінград
Сталінградська битва тривала із 17 липня 1942-го до 2 лютого 1943-го — разом 200 днів. Проти радянських військ виступили німецькі, румунські, італійські та угорські армії. Її вважають однією з найважливіших та переломних у Другій світовій війні. Під час битви Йосиф Сталін підписав указ №227 "Ні кроку назад" та заборонив евакуацію мирних жителів. Жінки та діти мали стримувати ворогів та допомагати опору. Рили траншеї та будували оборонні позиції. У пожежі 23 серпня від атаки німецьких повітряних сил люфтваффе загинули тисячі мирних жителів, згоріли 80% будинків міста. У боротьбі за Мамаїв Курган, пагорб поряд із населеним пунктом, за день полягли 10 тис. вояків. У листопаді німці захопили 90% Сталінграда. Тоді радянські війська розпочали операцію "Уран", напали на нацистів із боку румунів, угорців та італійців. Ті були менш захищеними. Оточили від 240 до 290 тис. противників. Через нестачу їжі та медикаментів німецька армія почала слабнути. За наказом фельдмаршала Фрідріха Паулюса здалися. У битві за 6,5 місяців загинули 1 129 619 із радянської сторони та 841 тис. німців. На військовому трибуналі стратили 13,5 тис. радянських солдатів. За час битви на бік нацистів перейшли 52 тис.
3 
1
Коментарі