— На Монмартрі квартирку-студію взяли за 100 тисяч доларів (75 тис. євро. — "ГПУ"). Складали майже 15 років, кредит брати не хотіли. Доти жили в Чикаго. Ми обоє художники, тому вирішили переїхати в Європу. За три місяці такі помешкання коштували вже на 20 тисяч дорожче.
Квартира не має повноцінної кухні, але розташована в центрі Парижа, — розповідає американець Еміль Дорес. — На околицях квартири коштували так само. Ріелтор пропонувала велику двокімнатну і трикімнатну на ці гроші. У провінції можна було купити особняк — у Ліоні з виноградником і старою конюшнею. Я хотів узяти, щоб реставрувати і малювати там. Але дружина не любить поратися на городі й у будинку, тому зупинилися на квартирі.
У Франції відсоткова ставка з іпотечних кредитів — 3% річних, дають на 20–30 років.
— Вагалися, де купувати квартиру: у Парижі чи Берліні, — розповідають "ГПУ" Андрій та Ірина Войтко з Києва. — Мали 70 тисяч доларів. Ще 30 позичили в батьків. Нам пропонували двокімнатну в Осло, але вона в жахливому стані й далеко від центру. У Берліні за 40 тисяч є старі квартири, схожі на наші "хрущовки". У Франції — або щось маленьке, або в кримінальному районі. Урешті купили двоповерховий будинок за 40 кілометрів від Гамбурга. Він потребує капітального ремонту, але жити можна.
8 
35413
Коментарі