У Росії 14 березня починається новий футбольний чемпіонат. Як завжди навесні. Чим вигідно відрізняється від чемпіонату українського, що вже скоро як двадцять років являє собою два окремі турніри — восени і навесні, у яких щораз грають практично нові команди. Оце, власне, і все, чим російський чемпіонат кращий за наш.
Щодо власне футболу, то він у росіян нічим не відрізняється від нашого. Лише російськомовна реклама довкола футбольних полів відрізняє телевізійні трансляції із Росії від наших. Російський футбол, так само як і український, за своєю сутністю досі залишається тим самим радянським футболом, у який у нас грали споконвіку.
І якщо у 90-ті роки була надія на те, що наш футбол поступово впишеться у європейський, позбавиться своїх недоліків, то тепер про це годі й думати. Наші спортсмени виявилися нездатними грати у європейських клубах, на відміну від близьких до нас чехів, словаків, поляків чи румунів. А від гравців із колишньої Югославії, які виступають у провідних європейських чемпіонатах, аж в очах рясно.
Але ми цим не переймаємося, не соромимося. Ми навпаки цим пишаємося! Кращі українські футболісти потрібні нині виключно Росії, де вони відчувають себе наче удома, на відміну від тої самої Іспанії чи Італії. Де ще, крім Росії, може знадобитися, наприклад, здатність Анатолія Тимощука впасти після ігрового зіткнення із воістину передсмертним воланням, як він це зробив минулого тижня, виступаючи за пітерський "Зеніт" у матчі за суперкубок Росії?
Наші футболісти виявилися нездатними грати у європейських клубах
Ще зовсім недавно нам було цікаво спостерігати за грою поодиноких українців у чемпіонатах Італії (Андрій Шевченко) та Німеччини (Андрій Воронін). Бо ж наші хлопці грали, причому дуже непогано, у зовсім інший футбол, не схожий на наш. Дивитися з цією ж метою ігри чемпіонату Росії навряд чи має сенс. Чи варто витрачати гроші на те, що можна вдома мати безплатно, як казала героїня старої байки, відправляючи свого чоловіка на курорт.
Те саме стосується тренерів. Українсько-російське взаємопроникнення футбольних фахівців, останнім проявом якого стали росіянин Юрій Сьомін на чолі київського "Динамо" і українець Олег Блохін на чолі московської "Москви", має давню історію і ті ж самі причини, що і міграція гравців. Нічого особливо нового ми з росіянами одне одному не покажемо. Тому що футбол у нас однаковий. І хоча у нинішніх політичних реаліях від"їзд українця Сергія Реброва до Казані чи приїзд росіянина Ролана Гусєва до Дніпропетровська офіційно вважаються "міжнародними трансферами", нічого насправді міжнародного у цих переходах немає. До "справжнього" закордону, тобто до провідних європейських клубів, наших футболістів і тренерів уже давно не запрошують.
8 
35413
Коментарі