Посічений корм не має відходів

Микола Матвієнко із селища Тихе Солонянського району на Дніпропетровщині тримає чотири корови й курей. Птиця доїдає зелений корм за худобою.

— У нас на Дніпропетровщині ­немає розлогих луків, щоб випасати худобу будь-де й досхочу. Та й з ­дощами не дуже. Щороку страждаємо від посухи. Тому зеленою масою не розкидаємось, — розказує. — Сію коровам траву суданку. Росте все літо. Одразу по стерні пускає молоді пагони. Траву перепускаю через січкарню. Не подрібнену корова дістає з ясел, мотне головою й стелиться нею. Ми не можемо собі дозволити таку розкіш. Посічена — інша справа. Встромила морду і їсть.

Залишки доїдають кури. Несі­ченої не їли б. Те, що не доїдають, господар вибирає з годівниць і виносить на компостну купу. Подрібнений корм краще засвоюється. ­Також дрібнять бур'ян, гичку буряків, зелене кукурудзиння. Якщо немає січкарні, рубають сокирою.

×