"Україні готують "стратегію дикобраза" - The Washington Post

Редакційна стаття у The Washington Post

Майже півмільйона жертв, зокрема майже 200 тис. загиблих. Такими є приголомшливі на сьогодні втрати від бійні, завдяки якій історія запам'ятає беззаконне вторгнення Володимира Путіна в Україну. Оцінки США приблизні, оскільки цього тижня війна досягає 18-го місяця, то цифри напевно зростатимуть.

Кінця кривавої бійні не видно, і заклики до переговорного рішення на даному етапі – прийняття бажаного за дійсне. Вкладаючи кошти у російську військову економіку, Путін не виявляє жодних ознак відмови від своєї фантазії про російську неоімперську славу. Ця сувора правда залишає для США та їхніх європейських союзників мало привабливих варіантів. Особливо з урахуванням, що завзятий військовий наступ України, розпочатий на початку червня надалі далекий від своєї цілі - вигнання російських військ. Глибоко закопавшись у лабіринті оборонних ліній за найбільш замінованою місцевістю на Землі, окупанти зберігають контроль над 18% української території.

Представники розвідки США дійшли висновку, що Київ навряд чи досягне своєї головної цілі цього року – прорватися на південь через лінії супротивника та вийти до Азовського моря. Ідея полягала в тому, щоб перерізати окупований коридор через Україну, що сполучає Росію з Кримом.

Оцінки розвідки Вашингтону в минулому були помилковими, зокрема через переоцінку боєздатності російської армії та компетентність її керівництва, а також недооцінку рішучості та винахідливості України на полі бою. Повідомлення з передової дозволяють припустити, що моральний дух українців залишається високим, а російські війська, якими погано керують і погано забезпечують, перебувають у дедалі більшому розпачі. Війська Києва продовжують добиватися скромних успіхів, попри складне завдання – наступ на сильно укріплені позиції Росії.

Проте грубі відмінності в масштабах цієї боротьби не зникнуть. Величезні переваги Росії у чисельності населення та виробництві зброї підкріплюють рішення Путіна мобілізувати промислову міць РФ для ведення безстрокової війни. Кремль посилив свою пропаганду і придушив політичне інакомислення, чим фактично усунув публічне вираження антивоєнних поглядів. Війна може тривати роками – наростати, слабшати чи заморожуватися.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На концерті у Кобзона: скільки генералів втратила РФ за час війни

Захід, попри величезні обсяги військової допомоги, не дав київським силам своєчасно новітні винищувачі, ракети великої дальності та танки, про які давно просила українська влада. Тільки зараз українські пілоти навчаються керувати літаками F-16 американського виробництва, які з перших місяців війни посідали чільне місце у списку побажань президента Володимира Зеленського. Поставки першого з цих літаків з арсеналів Данії та Голландії очікуються не раніше наступного року - надто пізно для забезпечення повітряного прикриття українських наземних військ у їхньому наступі.

Небажання лідерів у Вашингтоні та Європі постачати зброю у терміни, які могли б покращити територіальні завоювання України цього літа, викликало розчарування у Києві та заламування рук серед провідних західних дипломатів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Контрнаступ можна буде оцінити в кінці року" - старший лейтенант Армії оборони Ізраїлю

"Якби рішення щодо деяких систем озброєння, які ми, в результаті, відправили, приймалися швидше, ймовірно, війна пішла б іншим шляхом, і в будь-якому випадку ми врятували б частину життів", - заявив Жозеп Боррель, глава зовнішньополітичного відомства ЄС.

Зіткнувшись із довгостроковою війною на виснаження, президент Джо Байден та європейські лідери потребують двоєдиної стратегії, яка включає короткострокове та довгострокове планування для забезпечення суверенітету та виживання України. Короткострокова частина означає збереження підтримки, як зобов'язалися зробити усі основні союзники України. Враховуючи, що нинішній потік допомоги США закінчиться восени цього року, Байден запропонував ще один пакет військової та економічної допомоги на суму $24 млрд, більша частина якого піде на озброєння, техніку та розвідку для підтримки сил Києва.

Вкрай важливо, щоб Конгрес схвалив це прохання, навіть попри те, що все більша частина американського суспільства, особливо республіканців, незадоволена військовою допомогою США. Двопартійна більшість на Капітолійському пагорбі підтримала ідею, що агресивна війна Путіна є загрозою не лише існуванню України та її прагненню приєднатися до сім'ї вільних, демократичних націй, а й НАТО. Якщо Путіну вдасться підкорити Україну, є підстави вважати, що його наступними цілями стануть передові члени НАТО, яких США зобов'язані захищати не лише зброєю, а й військами.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Українська армія тисне на російські позиції. Буде прорив" ‒ британський підполковник

У довгостроковій перспективі Вашингтон та його союзники по "Великій сімці" провідних промислових країн домовилися сформулювати двосторонні програми військової підтримки, які мають озброїти Україну настільки, що Кремль буде змушений відмовитися від вчинення майбутніх агресивних дій. Ця "стратегія дикобраза" маж з часом стримати імперські наміри Москви. Для виконання цієї обіцянки потрібні конкретні плани.

Членство України в НАТО, яке могло б забезпечити максимальну гарантію безпеки, не розглядається, доки вирує війна. Проте союзникам України слід обміркувати інші заходи післявоєнної безпеки. Якщо і коли війна закінчиться, США слід взяти до уваги свою відданість Південній Кореї - країні, яка процвітає на благо світової спільноти завдяки десятиліттям величезної американської допомоги у сфері безпеки. Такий підхід може сприяти стабільності у Східній Європі.

Єдина надія Путіна на перемогу полягає у припиненні західної допомоги Україні – цілі, яку, як він сподівається, досягне Дональд Трамп, якщо буде обраний на другий президентський термін. Ясний урок історії в тому, що винагорода за таку агресію диктатора призведе лише до ще більшої агресії. Частиною фундаменту для стійкої підтримки України буде те, що західні лідери пояснять своїм виборцям, чому це необхідно зробити.

Переклад Gazeta.ua

×