"Кравчук, Кучма, Ющенко, Янукович і Порошенко вплинули на наше життя менше, ніж Стів Джобс"

 

— Тисячі посадовців у країні отримують заробітну плату за перекладання папірців із місця на місце. Марнують на це свою енергію й таланти, — говорить 33-річний Дмитро Дубілет, колишній директор з інформаційних технологій Приватбанку.

Він із групою волонтерів-айтішників переводять державні послуги в он-лайн у рамках проекту "Айгов".

Зустрічаємося в кафе "Сморреброд" на вул. Городецького неподалік майдану Незалежності в Києві 13 травня.

Ви займаєтеся програмою електронного ­урядування із літа 2015-го. Що встигли зробити?

— Допомагаємо переводити послуги в електронну форму. Маємо понад тисячу державних послуг. Це тисяча причин, через які громадяни та бізнесмени змушені звертатися до чиновника. Наша мрія — щоб їх не було. Що менше у громадян і бізнесменів приводів спілкуватися із держ­службовцями, то краще. Тоді не треба нікуди йти, займати черги й тицяти хабарі. Від цього виграють усі. Тому ми переводимо все, що можна, в електронну форму. Зробили це з майже 350 послугами. Розраховуємо, що досвід "пілотних" регіонів зможемо поширити на всю країну. На сьогодні більше половини областей хоча б одну послугу в себе запустили.

Як зібрали команду?

— Це волонтерський проект. Усе почалося із публікації у "Фейсбуку". Я сказав: "Є ідея. Давайте допоможемо нашій державі переводити її послуги в електронний формат". За кілька днів відгукнулися понад 1000 осіб. Не всі готові йти на фронт. Багато хто думав, як допомогти країні без зброї в руках. Чимало ІТ-спеціалістів відповідь знайшли в цьому проекті. Досі вражений, що вдалося. Ми створили неймовірно крутий продукт.

Як держава реагувала?

— Багато хто вважав, що це якийсь прихований комерційний проект. Говорили, дасте спочатку щось безкоштовно, а потім попросите гроші. Але що далі, то більше людей переконувалися — прихованих мотивів немає. Держава з усе більшим подивом бачила — те, за що вона платить сотні мільйонів бюджетних і грантових гривень, можна отримувати безкоштовно. Хоча спротив усе ще є.

Яких ключових послуг не вистачає в електрон­ній формі?

— Популярна — оформлення закордонного паспорта. Ми запустили електронні черги на його отримання в кількох регіонах, зокрема на Дніпропетровщині. Але катастрофічно не вистачає обладнання, державних органів, що підключилися б до програми. Через це багато громадян не знаходять вільних місць в електронній черзі. Особливо ця проблема проявилася, коли настав безвіз. Усі вирішили робити паспорти нового зразка.

Який сервіс найпопулярніший?

— Отримання субсидії. Можна повністю її оформити через інтернет.

До кінця року сервіси будуть доступні всім українцям он-лайн?

— Розраховую на це. Є домовленості щодо цього зі всіма ключовими міністерствами та прем'єр-міністром. Вони підтримують ідею.

Тобто людина в найвіддаленішому селі зможе вдома зайти в інтернет і отримати субсидію тощо?

— Так. Усе для цього є. Якщо буде політична воля, це можна зробити швидко та безкоштовно.

Які є проблеми?

— Процес іде не так легко, як хотілося б. Якби абсолютно всі сторони були зацікавлені в електронному урядуванні, то ми вже все зробили б. Немає політичної волі. Часто вона навіть із боку міністрів, губернаторів, прем'єр-міністра є. Але йде величезний спротив з боку чиновників другого-третього рівня. Вони звикли "освоювати" бюджети.

В одному інтерв'ю ви розповідали, що в Приватбанку перевіряли працівників на детекторі брехні.

— У нашій країні тяжка радянська спадщина. Люди обманюють роботодавців. Це здебільшого проявляється в дрібницях. Але й часто беруть "відкати". Наприклад, багато кредитних рішень приймають так. Особливо в державних банках. Якщо компанії хочуть дешевий кредит, легше просто корумпувати якогось банкіра, аби він прийняв це рішення.

Наші співробітники працювали в таких ризикових зонах. Тому абсолютно всі від заступника голови правління до касира регулярно проходили поліграф. Коли його впровадили, багато голів полетіли — директори філіалів, керівники ІТ-департаментів.

Яких змін ви чекали після Революції гідності?

— Що держава стане більш ринковою. У нас все ще "совок" залишився у всіх аспектах відносин із державою. Вона контролює багато речей. І через це є неефективність, корупція. Тривають реформи, дерегуляція. Прогрес є, і це чудово.

Суспільство випереджає владу?

— Ні. Якщо копнути, майже в кожного громадянина в голові грає радянський гімн. Нещодавно робив опитування у "Фейсбуку": "Чи потрібно вимагати довідку в басейн?" Я був здивований, скільки людей відповідають на це питання ствердно. Це яскравий приклад того, що держава бере на себе неприродні функції. Не потрібно їй опікуватися тим, аби громадяни здавали всі аналізи перед походом у басейн. На практиці люди платять за ці довідки. Ось це мислення, що держава повинна вирішувати проблеми замість ринку, наше суспільство ще не подолало.

Як викорінити цей "совок" із голови?

— Мають змінитися покоління. І підвищи­тися рівень добробуту. Коли люди стають заможніші, вони більше читають, цікавляться і критично ставлять питання. Доки не зміниться мислення, світогляд, економіка не буде стрімко зростати.

У яких сферах Україна конкурентоспроможна у світі?

— Це агробізнес, важка промисловість, ІТ-індустрія. І в цілому все, що пов'язане з людьми. Українці — численна й достатньо освічена нація. Тому все, що стосується галузей, де важливий людський капітал, має колосальні можливості.

Якщо ВВП на душу населення порівняти в нас і в розвинених країнах, м'яко кажучи, резерв є.

Чому не використовуємо? Чого не вистачає?

— Державних управлінців із достатньою мотивацією і компетенцією.

Чому вони не йдуть у владу?

— Питання не тільки в зар­платі. На жаль, держслужба часто означає переступати через певні моральні цінності. Не всі ключові посади займають люди, які ставлять за головне інтереси держави. І це багатьох від­штовхує. Все йде від перших осіб країни. Якби умовно ТОП‑100 посадовців були бездоганними з моральної точки зору, було б набагато легше.

Які основні виклики стоять перед Україною?

— Головний — дерегуляція. Що менше держави буде в нашому житті, то краще.

Що нам заважає розвива­тися?

— Нічого. Я б не перебільшував роль керівництва країни у нашому житті. Ще 10 років назад не було смартфона. Але прийшов Стів Джобс і винайшов його. Так він уплинув на ваше життя набагато більше, ніж всі президенти разом узяті. Я оптиміст — незалежно від того, хто в нас буде біля керма. Все одно технічний прогрес змете все на своєму шляху. Житимемо набагато краще, ніж ще недавно. Все стане доступним, дешевшим, зручнішим.

Яке завдання стоїть перед кожним українцем?

— Хочеться, щоб якомога менше розраховували на державу. Треба розуміти — все залежить лише від тебе.

Одружився торік

Дмитро Дубілет народився у Дніпрі в родині банкіра. Батько — колишній голова правління Приватбанку Олександр Дубілет. Закінчив факультет міжнародних відносин у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка. Навчався в Лондонській школі бізнесу. Свій перший веб-сайт про футбол написав в 14 років. У 19 запустив портал громадянської журналістики "Хай Вей".

Пропрацював у Приватбанку шість років. Пройшов шлях від маркетинг-директора до керівника IT-департаменту. Є радником мера Дніпра Бориса Філатова. Паралельно займається стартапом зі створення електронного банку.

З дружиною Катериною живуть у Дніпрі. Побралися торік. Разом навчалися в університеті.

Колекціонує цікаві факти. Записує їх в електронний блокнот.

×