Забудьте про мир. Тепер він можливий лише як капітуляція України на умовах Москви

Потрібна повна мілітаризація країни

Україна, мабуть, буде останньою державою в світі, яка офіційно визнає, що між нею та Росією триває війна.

У нас вибори й війна. І потрібно вибрати — війна чи вибори. Народ має обрати війну, бо війна обрала народ.

За можливість обрати президента України ми віддали Крим. Виявилося, що, за Конституцією, неможливо проводити вибори під час війни. Тепер за переобрання парламенту потрібно буде віддати Росії східні області.

Може, все-таки дешевше змінити Конституцію? Чи запровадити в країні пряме президентське правління? Навіть у неконституційний спосіб?

Так, це — авторитаризм. Так, це — диктатура. Але війна — це і є процес авторитарний. Неможливо демократичній країні вести війну з авторитарною. Рішення в першій приймаються повільніше, довше, ніж у такій, як Росія.

Завдяки українському демократичному хаосу маємо немалі військові втрати. А матимемо ще більші.

Нам треба було перенести війну на територію Росії, а не дозволяти їй почати широкомасштабне вторгнення на наші землі. Ми втратили час. Ми втратили стратегічну ініціативу. Тепер воюватимемо в набагато гірших умовах, ніж могли б. Тому стратегія перемоги має бути жорсткішою, ніж могла бути два чи три місяці тому.

Найголовніша мета — перетворити росіян на противників путінської війни й на прибічників українського народу. Коли війна прийде на територію Росії, її жителі змінять ставлення до неї. Допоки ж вона десь далеко, кремлівські ЗМІ продовжуватимуть брехати про війну.

На обстріли росіян з-за кордону по наших військах потрібно відповідати і знищувати позиції обстрілу. Жодну колону російського озброєння не пропускати на територію України, всі — знищувати. Всі наступні так звані гуманітарні конвої Росії розглядати як підтримку терористів на нашій території і — знищувати.

Оборонна війна для України — це поразка. Обороняти схід потрібно. Але водночас треба вести війну на території Росії. Це важко. На це обмаль ресурсів. Та це єдиний спосіб перевести війну в публічну площину в Росії. Це — єдиний спосіб виграти її.

Численні українські диверсійні групи на території Росії не мають воювати з мирним населенням. Диверсії мають бути проти об'єктів інфраструктури. Вони повинні стати численними і масштабними — такими, щоб їх не можна було приховати.

Забудьте про мир. Тепер він можливий лише як капітуляція України на умовах Москви. Якщо хочемо миру, то маємо віддати "Новоросію", а потім Київ, а потім — і решту України.

Внутрішня політика теж має стати жорсткішою. Потрібна повна мобілізація ресурсів, повна мілітаризація країни. Маємо готуватися до тривалої партизанської війни проти загарбника.

Потрібно забезпечити ефективне висування талановитих командирів і полководців. Зрадників і дезертирів треба карати за законами воєнного часу. Всі активи бізнесменів, які підтримують сепаратизм, потрібно негайно арештувати і спрямувати на фінансування Збройних сил.

Риторика у зовнішній політиці теж має змінитися. Лише ті, хто готовий підтримати Україну, є її союзниками. На решту країн часу витрачати не потрібно.

Треба перейти до жорсткої обструкції Німеччини та Франції, допоки вони не змінять своєї позиції.

Україна має заявити: ми воюємо з Росією. Будь-які спроби інших держав "враховувати інтереси" Москви в такій ситуації мають розглядатися як ворожі дії щодо України.

Жорстка стратегія. Жорсткі рішення. Жодних зволікань і довгих нарад.

Ми маємо воювати і перемагати.