вівторок, 25 серпня 2009 18:08

Відтворювати неіснуючу гетьманську столицю нема сенсу

  Микола Пархоменко: ”Міжнародна практика закріплена Ризькою резолюцією, ухваленою 10 років тому. Вона визнала недоцільність відбудови пам’яток”
Микола Пархоменко: ”Міжнародна практика закріплена Ризькою резолюцією, ухваленою 10 років тому. Вона визнала недоцільність відбудови пам’яток”

Понад 45 млн грн бюджетних коштів та приватних пожертв витратили на реставрацію палацу Розумовських у місті Батурин Бахмацького району Чернігівщини. Завершення робіт є доброю справою, вважає заступник голови Українського товариства охорони пам"яток історії та культури 65-річний Микола Пархоменко. Однак, крім реставрації, в Батурині відбудовують об"єкти, що не збереглися до нашого часу. Зокрема, звели дерев"яну цитадель Батуринської фортеці.

— Цілком відтворювати неіснуючу гетьманську столицю нема сенсу, — наголошує Микола Трохимович. — Територія стародавнього Батурина вже забудована: на місці замку й навколо палацу — сучасне село. Про більшість колишніх об"єктів немає свідчень, тільки археологічні рештки, і то недосліджені. Згідно ж із законодавством, об"єкт, зроблений за приблизним проектом, не є пам"яткою.

Відтворювати неіснуючі пам"ятки, коли гинуть справжні, — неправильно. Країна з катастрофічною швидкістю втрачає дерев"яні церкви XVI — початку ХХ століття. Щороку горять 10 храмів! Це унікальне явище в світовій культурі: на відтворення неіснуючих пам"яток держава виділяє у багато разів більше, ніж на реставрацію і збереження тих, що є.

Чому значні кошти вкладають у зведення "нових пам"яток"?

— Це дуже вигідні проекти з точки зору освоєння бюджетних коштів, завищення обсягів робіт і зловживань. Також це важливий елемент політичного піару. Мовляв, більшовики знищували, а ми відтворюємо. Так було з Успенським собором, хоча його треба було відбудовувати, оскільки він домінанта ансамблю — без нього Лавра багато втрачала. В інших випадках варто було зачекати до кращих часів.

У Греції чи Італії ніхто не відтворює Колізею або амфітеатрів

Державна програма відтворення пам"яток історії і культури сьогодні заморожена. До неї ввійшли близько 60 справді видатних об"єктів. Відновили Успенський та Михайлівський Золотоверхий собори — і на тому зупинилися. І, мабуть, правильно зробили. Бо відтворення Михайлівського собору з облаштуванням території обійшлося у 200 мільйонів гривень — це чотири річних бюджети на ремонт і реставрацію всіх пам"яток України.

Наскільки можуть бути завищені кошториси реставраційних та відновлювальних робіт?

— Не буду говорити про Батурин, але вони на всіх об"єктах завищені — розцінки, обсяги виконаних робіт тощо. Замовник і генпідрядник між собою домовляються про ціну. Що більші обсяги — то більший заробіток і "відкати". Маємо випадки, коли тендер на освоєння бюджетних коштів виграє той, хто запропонував найбільшу вартість робіт.

Звичайно, реставрацію мають оплачувати вище, але вдвічі-втричі, а не вп"ятеро-вшестеро. Це мають контролювати державні установи — Міністерство регіонального будівництва, Міністерство культури, Держбуд. Але вони цього не роблять.

Чи є об"єкти, що заслуговують на більшу увагу, ніж Батурин?

— У Києві це архітектурний ансамбль Києво-Печерської лаври. На його нижній території багато новобудов, у жалюгідному стані Трапезна, фортечні мури. Слід звернути увагу на історичний центр Львова, що його внесено до списку всесвітньої історичної спадщини, на пам"ятки стародавнього Чернігова. Перелік можна продовжити нескінченно.

Варто згадати й унікальні пам"ятки дерев"яного зодчества. Таких церков, як в Україні, ніде не споруджували. У російських дерев"яних храмах є міжповерхове перекриття, в наших нема — простір розкривається на всю висоту, до самого хреста. Хочемо ініціювати створення державної програми з їх захисту. Дерево — це ж не цегла й не камінь, довго не може зберігатися без людської уваги.

Є ще чимало пам"яток археології, яким треба забезпечити державну охорону. Їх 60 тисяч із-поміж 130 тисяч пам"яток історії загалом. Кургани, городища, поселення безбожно розграбовують, оскільки приватне колекціонування в нас "у законі".

Відновлення яких комплексів за часів незалежності велося так само масштабно, як у Батурині?

— Подібних проектів не було. Раніше ми розуміли: нема грошей навіть на порятунок пам"яток. Що ж говорити про те, щоб відтворювати неіснуюче й невідомо яке. Скажімо, ту ж Десятинну церкву. Про неї говорять усі ці роки: мовляв, це перша кам"яна церква, доки не відтворимо її, не побудуємо держави. Але будувати там не можна, бо ніхто не знає, якою була Десятинна. Тож це буде новобуд.

Як до відновлення пам"яток ставляться в Європі?

— Міжнародна практика закріплена Ризькою резолюцією. Вона визнала недоцільність відбудови пам"яток, особливо уявних.

У Греції чи Італії ніхто не відтворює Колізею або амфітеатрів — там тільки рештки античних споруд. Але вони становлять більшу цінність, аніж якби були цілком відтворені, — бо автентичні.

Зараз ви читаєте новину «Відтворювати неіснуючу гетьманську столицю нема сенсу». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

4

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі