Війна Зеленському не подобається, а перемогу він вважає безглуздою

Володимир Зеленський виступив на 74-й сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй у Нью-Йорку 25 вересня. Враження, що промову для президента України готували не співробітники Міністерства закордонних справ, а автори "Кварталу 95".

Половину 15-хвилинного виступу Зеленський присвятив собі. Говорив про свої почуття й хвилювання. Просив присутніх згадати той день і годину, коли їм довелося вперше виступати за трибуною ООН. Решту часу — президент цитував письменників Еріха Марію Ремарка та Ернеста Гемінґвея про мир і травматичність досвіду війни. З виступу зрозуміло, що є війна — анексія Криму та окупація Донбасу — це дуже погано. Але перемога не варта людських жертв і страждань. Точніші слова автори промови могли знайти в українського класика Павла Тичини: "Трактор в полі дир-дир-дир. Ми за мир!"

Зеленський говорив про загиблого на фронті Василя Сліпака — оперного співака, який пройшов Майдан і став одним із перших добровольців. Цікаво, Василь Сліпак теж вважав, що перемога над російськими окупантами не варта того, щоб боротися?

Війна пану президенту не подобається, а перемогу він вважає безглуздою. Але як зупинити війну — не знає. А може, знає, але чомусь не говорить.

Лексика і стилістика публічних виступів Зеленського — суто жіночі. Слова про дітей, вкрадених і закритих у кімнату, в яку не пробитися. Про великий стіл, за яким повинна зібратися вся родина, і тугу через те, що за цим столом є вільні місця. Про травму війни, яка знецінює навіть перемогу. Він говорить перш за все з жінками. Вони його розуміють. Але політична мова — чоловіча. Складається з абстрактних понять: права і свободи, суверенітет і незалежність, справедливість, обов'язок. Ці поняття або невідомі президенту, або чужі.

Володимир Зеленський отримав владу над корумпованою країною, реформувати яку можна лише шляхом жорсткого й неухильного виконання закону. Однак сам він переступає писані й неписані норми. Він отримав владу над воюючою країною, кожен громадянин якої повинен виконувати свій обов'язок. Але для нього самого обов'язок — тягар і примус.