"В оточенні президента купа людей працюють на його поразку, а не на перемогу"

 

Опальний одеський депутат відповів на запитання нашого кореспондента з ізолятора тимчасового утримання.

Ви змирилися, що доведеться провести у тюрмі багато часу?

— Усе, що відбувається зі мною — політична розправа. Це визнають і в Україні, і за кордоном. Я — політичний в'язень, тож моя доля залежить від того, як розвиватиметься політична ситуація в країні. Моє ув'язнення не має жодного стосунку до правосуддя. Фактично, щодо мене немає ніякої кримінальної справи. Їм треба було мене посадити, тому знайшли перший-ліпший формальний привід. Тепер не знають, що з цим робити. Те, що мене переслідують за політичними мотивами, зрозуміло і звинуваченню, і судді: вони безпідставно подовжують термін мого утримання під вартою.

Прокоментуйте новий "старий" зовнішньополітичний курс України.

— Абсурдність підписання асоціації з ЄС на умовах, що пропонували європейці, була очевидна від самого початку. Але з усіх депутатів фракції Партії регіонів уголос про це говорив тільки я. Тому й опинився в тюрмі. Наша економіка не пережила б "подарунка" у вигляді Асоціації. Сьогодні це визнають усі. Питається: якщо підписання асоціації на запропонованих умовах було економічною утопією, то для чого спочатку підкидали вугілля в топку потяга Україна — Євросоюз, а коли вже наближалися до кінцевої станції, раптово смикнути стоп-кран? В результаті вся країна перевернулася з ніг на голову, а перспектива розколу держави стала як ніколи реальною. Маю єдине пояснення: президент вирішив погратися в геополітику, маючи цілком банальну мету. Але Україна — це майже 50 мільйонів громадян. Вони різняться менталітетом, історичною пам'яттю, світоглядом. Раптовий крен у зовнішній політиці як інструмент вибивання кредитів — свідомо небезпечний шлях. Настав час розплати. Кияни, одесити, львів'яни — усі вони різні. Але ніхто з них не був і не хоче ставати мовчазним рабом і розмінною монетою в чужій нечесній грі. Сьогодні справа вже не в Асоціації з ЄС. Необхідно змінювати всі сфери життя, які регулює держава. Тотальна корупція, правове беззаконня, нестерпні умови для розвитку бізнесу, спроби задушити паростки громадянського суспільства. Необхідно міняти всю систему.

Дехто думає, що примирення з Росією — тактичний маневр української влади. Як вважаєте, довіра між Росією й Україною відновлена чи нинішню ситуацію краще означити як "холодний мир"?

— За домовленістю з РФ, щокварталу Україні необхідно підтверджувати виконання взятих зобов'язань. Це свідчить, що довіри з боку Росії до українського керівництва сьогодні немає. Водночас я переконаний, що підписання угод з Москвою — це тактична перемога і нашої країни, і Російської Федерації. Нам потрібен взаємовигідний стратегічний союз: чим швидше ми збудуємо стосунки з Росією, тим швидше налагодимо взаємовигідне партнерство з Європою.

Дайте прогноз передвиборної компанії 2015 року. Хто, на ваш погляд, стане суперником чинного президента в другому турі?

— Виграти вибори на багнетах "Беркуту" не вдасться. Якщо президент хоче перемогти 2015 року — саме перемогти, а не намалювати результат, — то йому необхідно зважитися на серйозні реформи: провести глобальні кадрові зміни, повернути правоохоронну і судову систему в конституційне русло, припинити політичні репресії, чітко визначити й озвучити стратегію розвитку економіки, відмовитися від сімейного або гео­графічного принципу комплектування керівництва країни, згадати, нарешті, що він став президентом насамперед завдяки жителям південного сходу України. Янукович повинен вести відкритий діалог зі своїми виборцями. А враження, що глава держави живе у віртуальному світі, який не перетинається з дійсністю. Якщо названих змін не буде, то 2015-го виборці південного сходу проігнорують вибори. Явка в колись базових регіонах Януковича буде низькою, а в електоральній активності західних регіонів сумніватися не доводиться. В цьому випадку результат відомий наперед. Іноді здається, що в оточенні президента багато людей працюють на його поразку, а не на перемогу.

У боротьбі за Україну США зайняли досить пасивну позицію. Коли Асоціація з Євросоюзом видавалася неминучою, Віктор Ющенко заявив: якщо її не підпишуть, Путіну можна буде вручити політичного "Оскара". Ви згодні з тим, що російський президент здобув чергову геополітичну перемогу?

— Битва за Україну тільки розпочалася. І це добре видно з дій опозиції. Після того, як Україна підписала угоди з РФ, стратегічні супротивники появи на світовій карті Євразійського військово-політичного союзу змінять тактику. Усі сили кинуть на повернення старого формату Конституції та позбавлення президента значної частини повноважень. Якщо США і ЄС справді почнуть точково застосовувати санкції до конкретних фізичних осіб, багато "регіоналів" — і не тільки депутатів — можуть перейти на бік опозиції. Політика страху й залякування, яку практикують у Партії регіонів, до цього й веде. Якщо ти утримуєш своїх прибічників винятково на страху, будь готовий, що з'явиться хтось страшніший за тебе. І тоді твоя команда може розсипатися. Що стосується політичного "Оскара" для Путіна: підписання українсько-російських відносин — це наша спільна перемога. Це не їхній успіх, а наш, спільний. І якщо ми думатимемо про політичну перемогу російського президента, то зрештою доб'ємося тільки більшого розмежування України. У будь-якому разі й Росія, і наша країна роблять тільки перші кроки до вибудовування справжнього стратегічного партнерства.

Експерти кажуть, що 15 мільярдів російського кредиту дадуть Україні передишку, але не вирішать проблеми системної кризи. Які ви бачите шляхи подолання системної кризи в економіці країни?

— Рецепт подолання системної кризи в нашій країні простий — не заважайте людям працювати. Україна завжди була і є землею, багатою на таланти. Візьміть ту ж Одесу, їй не потрібні ні американські, ні російські мільярди, щоб розвиватися, щоб люди успішно займалися бізнесом, щоб заробляли гроші. Одеса завжди вміла жити і заробляти. Потрібна лише одна умова — щоб держава бодай не заважала. Під державою я маю на увазі всіх її представників — від дрібного інспектора, який щодня вибиває хабарі з дрібних і середніх підприємців, до великого чиновника в просторому кабінеті, спроможного задушити будь-який бізнес-проект, якщо підприємець не розщедриться.

Економіка розвивається, коли інвестор не боїться вкладатися, працювати. Сьогодні ж в Україні створені нестерпні умови для бізнесу. І головна перешкода на шляху подолання кризи — тотальна корупція на всіх рівнях влади. Якщо ж Україна продовжуватиме латати дірки в бюджеті новими запозиченнями, які банально проїдають, ми скоро ­прийдемо до економічного краху. Ні ­американці, ні європейці не допомагатимуть нам своїм коштом. А як поводяться Штати, коли їм хтось винен гроші й не повертає, всі чудово знають. Ми повинні ­усвідомлювати те, що євро­атлантична цивілізація, на ­відміну від Росії, сприймає Україну винятково як територію, звідки треба витискати дивіденди. Американським компаніям належить ­значна частина зовнішнього ­боргу України, і це вже — серйозна потенційна небезпека. Проте ми впораємося з усіма труднощами, коли зашморг, який держава накинула на шию бізнесу, послабшає.

"Регіональні" одеські еліти скористалися з вашого арешту й завдали удару по бізнес-структурах, які пов'язують із вами. Подібна тактика — це фірмовий одеський почерк?

— Усе, що я будував останні 20 років, сьогодні знищують — показово, з особливим цинізмом і підкресленою жорстокістю. Мета одна — ще більше залякати членів фракції "Регіонів", адже серед них багато підприємців. Проте ця тактика перестає працювати і процес виходу депутатів з фракції ПР триватиме. Ні український бізнес, ні українське суспільство загалом неможливо контролювати за допомогою насильства і страху нескінченно. Потрібен розумний баланс компромісів.

Що стосується Одеси — справді, на тлі розправи зі мною багато мародерів намагаються увірвати шматок чужого бізнесу або майна. Але я не сумніваюся, що зможу відновити статус-кво.

Що для вас найскладніше в обмеженні свободи? І чи шкодуєте ви про щось?

— В'язниця — не санаторій. Немає нічого хорошого в перебуванні тут. Але люди живуть скрізь. Значить, і я повинен пристосуватися. Тим більше, знаю, що сиджу за віру і за переконання. Шкодую, що не зміг забрати дружину з пологового будинку й узяти на руки маленького сина. А стосовно політики — про що жалкувати? Адже те, про що я твердив півроку тому і за що зазнав репресій, сьогодні стало офіційною риторикою партії влади. Отже, я був правий. А у керівництва країни не вистачає мужності це визнати і припинити цькування, розпочате проти мене і моїх соратників по партії "Родіна".

×