Найближчі п"ять років Росія реалізуватиме агресивну політику щодо України. Намагатиметься отримати контроль над нею або частиною її території, вважає радник директора Інституту проблем національної безпеки ОлександрЛитвиненко, 37 років.
— Будуть спроби розчленування України. За рахунок нових територій сусідня держава спробує вирішити свої внутрішні проблеми: збільшити кількість слов"янського населення, забезпечити надійний транзит енергоносіїв, посилити економічну потужність, насамперед, у машинобудуванні, військово-промисловому комплексі й сільському господарстві.
— У Кремлі усвідомлюють, що історичне "вікно можливостей" щодо України коротке і може зачинитися десь після 2015 року, коли пройде оновлення українських еліт, — зазначає експерт. — До цього часу мають двічі пройти вибори до Верховної Ради, відбудеться становлення нового покоління 30–40-річних політиків і управлінців.
Річ не в якійсь унікальній агресивності Росії — це все казки. Якщо за ці роки Україна стане сильнішою і політично згуртованішою, зовнішніх проблем стане набагато менше.
Чи можлива військова агресія з боку Росії?
— Сподіваюся, ні. Хоча цього не можна повністю виключати. Стратегія Кремля зрозуміла — шлях до російського протекторату над слабкою Україною. Тактичні ж дії Москви визначатимуться перебігом ситуації. І насамперед, реакцією України. Росія піде настільки далеко, наскільки ми її пустимо. Використовуватимуться всі важелі впливу. Продовжиться політика тиску в газовому секторі, активізуються проросійські організації в Україні, у тому числі козачі формування, навколоцерковні об"єднання. Через підконтрольні засоби масової інформації здійснюватиметься ідеологічний вплив на населення, зокрема дискредитація українських керівників і політики держави щодо відновлення історичної пам"яті та справедливості.
Історичне "вікно можливостей" щодо України коротке і може зачинитися десь після 2015 року
Уважають, Кремль розхитуватиме Україну, дестабілізуючи ситуацію в Криму.
— Єдиною запорукою недопущення цього є ефективна і послідовна політика Києва на півострові. Її ще 2006 року визначено рішенням Ради національної безпеки і оборони України. Але воно виконується не більше ніж на 30 відсотків. Треба вирішувати соціальні, економічні, культурні проблеми, залагоджувати конфлікти між кримськими татарами й росіянами, вчасно реагувати на будь-які виклики. Тоді ніяких нападів не буде.
Які найслабші ланки державного управління в Україні?
— Державі заважають стати сильною політичні призначення у виконавчій владі та корумпованість цієї влади. Керівників та їхніх заступників, провідних спеціалістів у держадміністраціях, прокурорів і голів судів призначають і звільняють за принципом "свій — чужий". Відверто "торгують" посадами, землею. Корупція в нас стала не відхиленням, а нормою. Усі знають, скільки що "коштує" і кому треба "дати".
Яку зовнішню політику будувати Україні: вступати в союзи чи бути нейтральною?
— Треба слідувати визначеному законодавством курсу — на європейську інтеграцію. Але не говорити про нього, а реалізувати. Ніхто нас ніде не чекатиме, якщо ми своєю внутрішньою політикою не будемо доводити спроможність бути корисними Євросоюзу та НАТО.
Відносини необхідно розвивати з усіма, у тому числі Російською Федерацією. Тим паче, на економічному рівні вони розвиваються непогано.
Які наслідки для України матиме відмова США розміщати системи протиракетної оборони в Польщі та Чехії?
— Якби в нас була сильнішою держава, то це не мало б для нас великого значення. А в теперішній ситуації таке рішення сприяє посиленню тиску з боку Росії.
Ви виступаєте за посилений розвиток стосунків із Китаєм. Чому?
— Китай, як ядерна держава, 2006 року підтвердив свої гарантії суверенітету України. Це потужна країна, з якою треба будувати будь-які відносини — міждержавні, бізнесові, культурні. І взагалі, необхідно активізувати співпрацю з найсильнішими і найуспішнішими державами — США, Японією, Південною Кореєю, Індією, Бразилією.
Чого слід вимагати від нового президента?
— Насамперед, відновлення ефективності державного апарату, проведення судової реформи, яка забезпечить гарантування прав і свобод, у тому числі права власності. Далі — за великим списком: проведення реформ, про які вже говорять років п"ять-шість.
Слід негайно забезпечити антикорупційну експертизу проектів нормативно-правових актів, посилити поліційну складову боротьби з корупцією, зокрема провести кілька показових судових процесів. Прийняти новий закон про державну службу, розділити політичні й державні посади, забезпечувати високий статус чиновників. Водночас за будь-які підозри в корупції — карати.
Наскільки ослаблює Україну розділення на схід і захід?
— Багато країн розділені на схід і захід, північ і південь. Відмінності між північчю і півднем Італії не менші, ніж наші. У Німеччині є Баварія і Бранденбурґ.
Регіональна різноманітність — це не слабкість держави, а наш потенціал. Щоб його використати, треба запровадити децентралізацію влади, посилити місцеве самоврядування. Неправильно, коли всі кошти забирають у центр, а потім розподіляють.
3 
1
Коментарі