Коли в мене поганий настрій, я дзвоню своєму знайомому Ігорю. Він працює гідом — водить по Нью-Йорку групи російськомовних туристів, які приїжджають з усіх куточків колишнього Радянського Союзу. Завжди може розповісти кілька історій про те, на які запитання йому доводиться відповідати під час прогулянки "столицею світу".
— Минулого тижня було дві групи — трохи з Росії, трохи з Ізраїлю, хтось навіть з Молдови, — говорить Ігор. — З кожної групи до мене підходили кілька чоловіків і показували вирвані з журналів фотографії Путіна та Медведєва десь на прогулянці в парку. Питали, де в Америці можна купити такі куртки? У кіно про НьюЙорк у них зазвичай швендяють вуличні наркодилери. Я поняття не маю, де їх тут можна купити. А туристи ображаються, не вірять, що в Нью-Йорку нікого не цікавить, які куртки носить російський прем'єр-міністр.
Каже, часом туристи перебивають його та повчають, що і як розповідати про місто.
— Везу групу до статуї Свободи. Розповідаю, що її побудували 1886 року. До мене підскакує якийсь дядько і питає, чи знаю, звідки взялася мідь для статуї? З Норвегії, кажу. Це офіційна, перевірена інформація, я ж здавав тест, щоб отримати ліцензію гіда. Дядько — своєї: "Ні, з Нижнього Тагіла". Я трохи розгубився, перепитую, звідки такі дані? Він запевняє: "Бачив своїми очима — по російському телебаченню". Я розповідаю далі: статую змонтували за допомогою спеціальних верстатів, кранів. І тут вступає інший турист: "А ви знаєте, що для її монтажу використовували російський гелікоптер КА-26? Я бачив передачу про це по телевізору". Зауважую, що коли монтували статую, гелікоптерів не існувало, їх почали будувати у 1920-х. І тут мало не половина групи зашуміла: ми теж бачили це по телебаченню, і про мідь з Нижнього Тагіла, і про російські гелікоптери.
— Але найбільший хіт екскурсій знаєш який? — продовжує Ігор. — Розповідаю про "Харлі-Девідсон" — фірму, яка виробляє мотоцикли. І мене обов'язково перебиває турист з Росії: насправді ці мотоцикли винайшли російські механіки Харламов і Давидов, а американці буцімто "американізували" їхні прізвища та видали за "свої". І таке уточнення відбувається регулярно.
Я подзвонила однокурснику-росіянину, з яким вчилася в університеті в Новому Орлеані. Костянтин досі там живе.
— Знаєш, звідки взялася мідь для статуї Свободи в Нью-Йорку?
— Звичайно. З Нижнього Тагіла.
Бачу, його моє запитання не захопило зненацька.
— Напевно, ти дізнався про це з російського телебачення?
— Як ти знаєш? — здивувався він.
1 
1
Коментарі
2