— Путін продовжує шантажувати західних партнерів, вимагаючи від них поступок перед загрозою ескалації війни, — каже російський соціолог Ігор Ейдман, 46 років. — Його головна мета на мінській зустрічі — зробити те, що не вдалося на переговорах у Москві, тобто погрозами змусити Захід зрадити українців.
Як засвідчив московський візит Меркель та Олланда, вони не готові заочно здати Україну — як це зробили 1938-го з Чехословаччиною в Мюнхені британський прем'єр Чемберлен і французький президент Даладьє (вони тоді дозволили Гітлерові окупувати частину країни, не радячись із її керівництвом. — "ГПУ"). Це викликало б різко негативну реакцію європейської громадської думки. Тому вони ні про що не домовлятимуться з Путіним проти волі українського керівництва, від якого тепер залежить, чи стане Мінськ другим Мюнхеном.
Якщо шантаж не вдасться, Путін спробує використовувати переговори в Мінську в рамках своєї стратегії: імітація кроку назад — два кроки вперед. Абсолютно неважливо, які зобов'язання візьме на себе Росія, адже вона все одно не дотримуватиметься їх. Важливо, до яких поступок Путіну вдасться примусити Порошенка. А головне, підписання будь-якого документа в Мінську допоможе Росії уникнути додаткових санкцій і спричинених ними економічних проблем, аби спокійно підготувати черговий удар по Україні.
Потім Путін продовжить шантаж, але вже через своїх маріонеток на Донбасі. Судячи з його останніх висловлювань, представники "піратських республік" не тільки домагатимуться фінансування з боку Києва, а й вимагатимуть зміни внутрішньої і зовнішньої політики України як умови припинення бойових дій.
Результати переговорів у Мінську багато в чому залежать від Порошенка, від того, наскільки він спроможний протистояти тискові й "розводкам" Путіна.
Втім, є ще один варіант розвитку подій. Після провалу спроби шантажувати європейців Путін зірве переговори в Мінську. Це означатиме, що він відмовився від стратегії імітації поступок, остаточно втратив адекватність і прямим ходом мчить до катастрофи.
Коментарі