Поета Бориса Олійника, 74 роки, призначили головою Комітету з Національної премії України ім. Тараса Шевченка. Президент замінив ним академіка 69-річного Миколу Жулинського.
— Для сучасної влади Борис Олійник найбільш підходящий: не "рухівець", не націоналіст, — коментує призначення режисер Лесь Танюк, 71 рік. — Патріотично налаштований чоловік, але зі своїми плюсами і мінусами. Може вірити комусь безоглядно, а потім написати вбивчу книжку — як про Михайла Горбачова, наприклад. Прийшла кицька, яка гуляє сама по собі. У парламенті Борис Ілліч був корисний. Голосував із комуністами і доголосувався до того, що його врешті попросили з фракції. Шанобливо ставиться до української еліти. Івана Драча, Дмитра Стуса — до тих, хто пішов на співпрацю із владою. Зараз ці хлопці сподіваються підказати "Регіонам", що не можна йти таким жахливим антиукраїнським шляхом. Не знаю, чи це їм вдасться.
У комітеті завжди все вирішував президент. Були навіть випадки, що додавав ще одного преміанта чи збільшував кількість премій. Тому кожна нова влада змінює комітет під себе. Найкращим був період, коли комітет очолював Іван Дзюба (1999–2005 роки. — "ГПУ"). Туди прийшли не лауреати премій, а люди нового покрою: молоді соціологи, політологи тощо. Почали нагороджували не людей класичної літератури, не оберегів старого, а носіїв нового. Після помаранчевої революції Івана Дзюбу змінили на Романа Лубківського. Це були апаратні ігри. Роман Мар"янович працював дипломатом, його діти пішли в президентську адміністрацію — утворився невеликий клан. Лубківський прагнув рівно представити лауреатів зі Сходу та Заходу. Ішлося вже не стільки про сутність твору, скільки про політичну картинку, щоб не звинуватили в підтримці лише галичан або киян.
Ці хлопці сподіваються підказати "Регіонам", що не можна йти таким жахливим антиукраїнським шляхом
За Миколи Жулинського в комітеті з"явилися зовсім різні люди. Їхній вибір часто дивував. Часом вони не знали всіх творів, які висуваються на здобуття, бо не мали грошей і часу не лише прочитати книжки, а й переглянути вистави чи фільми. Себто, якась неповороткість з"явилася.
Комітет мало відрізняється від свого аналога радянських часів. Премія виникла і залишилася літературоцентричною. Близько 90 відсотків творів, які надходять на здобуття, — це література. За межами премії залишається кінознавство, театрознавство, досягнення альтернативних, пошукових структур. Ці роботи відкидають, бо, мовляв, люди їх не знають. Це неправильно.
Голова комітету сам підбирає людей і подає список на затвердження президентові. Так вчинить і Борис Олійник. Залишить тих, хто все життя там був. Сучасні письменники — як-от Оксана Забужко чи Юрій Андрухович — мусили би ввійти в комітет, але вони не в стилі Бориса Олійника. Він більш традиційний чоловік.
Доцільності у зміні керівника комітету з присудження цієї премії немає, вважає видавець Дмитро Капранов, 42 роки:
— Шевченківська премія зараз ніяк не впливає ні на культурне життя в країні, ні на державну політику у сфері культури. Тому ротація кадрів — це просто помітка території. Мовляв, ми як влада всіх замінюємо. Гадаю, ставити комуніста на чолі Шевченківського комітету — це готувати вручення премії Путіну або Медведєву. Чи ще кому-небудь із Москви. Хрущов же був лауреатом.
— Борис Олійник має добрий мистецький смак. Він підтвердив це багаторічною діяльністю на посаді голови Фонду культури, — каже лауреат Шевченківської премії, письменник Євген Пашковський, 47 років. — Тому рішення президента правильне. Хоча багато чого залежатиме від заступників голови і складу комітету. А також від коштів, які виділятимуть на його діяльність. Бо Шевченківський комітет має стати центром популяризації кращих досягнень українського мистецтва. За радянських часів твори лауреатів перекладали мовами народів СРСР і постійно перевидавали в Україні. Тепер їх майже не публікують ані рідною мовою, ні мовами близького і далекого зарубіжжя.
Борис Олійник очолив комітет удруге
Найвища вітчизняна нагорода в галузі культури заснована 20 травня 1961 року. Із 2000-го премія набула статусу національної. Комітет, який відбирає твори та роботи за здобуття нагороди, поет Борис Олійник очолив удруге.
Хто очолював Шевченківський комітет:
Олександр Корнійчук (1961–1972)
Микола Шамота (1972–1979)
Павло Загребельний — (1980–1987)
Марія Орлик (1987–1990)
Борис Олійник (лютий–грудень 1991)
Олесь Гончар (1992–1995)
Володимир Яворівський (1996–1999)
Іван Дзюба — 1999–2005
Роман Лубківський — 2005–2008
Микола Жулинський — 2008–2010
Борис Олійник — 2010
7 
35413
Коментарі
1