Серед усіх можливих варіантів коаліції найбільш імовірним виглядає альянс БЮТу та Партії регіонів. І не тому, що цей союз природний і очікуваний. А тому, що інші союзи нині просто неможливі.
"Наша Україна" всім з"їздом вирішила не створювати жодної коаліції. А інша, без участі НУ, можлива лише на основі цих двох ще вчора, здавалося, непримиренних супротивників.
Якщо на початку вересня коаліція між БЮТ і ПР виглядала як сенсація, то тепер, на тлі тяжкої економічної кризи та паралічу Верховної Ради і Нацбанку, такий союз уже значно спокійніше сприймається і в Україні, і за кордоном. Від нього очікуватимуть чіткого плану невідкладних економічних заходів. А насамперед — відповідальності за свої дії. У разі створення нової коаліції стане нарешті зрозуміло, які ж політичні сили несуть відповідальність за події в державі.
Хоча формат та ідеологічний пафос "демократичної коаліції" та ймовірної коаліції БЮТ і ПР видаються геть різними, вони мають однакову внутрішню загрозу — перерозподіл посад і владних повноважень між самими союзниками. А саме: постійна боротьба між лідерами партій за нові повноваження ставала міною сповільненої дії всіх коаліцій після впровадження в Україні конституційної реформи. Саме це є основною причиною того, що перемовини між Віктором Януковичем та Юлією Тимошенко йдуть так важко.
Боротьба між лідерами за нові повноваження ставала міною сповільненої дії всіх коаліцій
Але найбільшою загрозою існування саме цієї коаліції є не стільки самі повноваження, скільки механізми та гарантії дотримання домовленостей. Ніхто не може цілковито гарантувати, що все те, про що зараз відверто і таємно домовляються два політичні лідери, буде дотримано.
Це нині експерти можуть припускати, що згідно з такими домовленостями Тимошенко залишиться прем"єром, а Янукович отримає згодом посаду президента, якого обиратимуть у парламенті. І станеться це ніби після нової конституційної реформи, яка перерозподілить повноваження на користь прем"єра, залишивши президентові міжнародну політику та, можливу, безпеку. Однак чи станеться це — невідомо. А якщо й станеться, то не скоро — аж через рік. І весь цей час Тимошенко вже буде прем"єром. А Янукович терпляче чекатиме свого часу, сподіваючись на чесніть своїх партнерів по коаліції.
Звичайно, він може покращити своє життя вже сьогодні, ставши головою Верховної Ради. Але навряд чи для лідера ПР це найбажаніша посада, яка додасть йому істотних політичних дивідендів. Янукович ніколи не відрізнявся вмінням дипломатично поводитися з опонентами та, головне, майстерно говорити. Недаремно під час виборчих кампаній він був чи не єдиним політиком, якого політтехнологи не підштовхували, а утримували від зайвих промов перед телекамерами. І хто знає, чим може завершитися його спікерська кар"єра для політичного рейтингу Партії регіонів.
Але навіть якщо гіпотетичні домовленості між Януковичем і Тимошенко відбудуться, чи стане обраний парламентом Янукович справжнім президентом? Основні повноваження матиме прем"єр Тимошенко, а Янукович зі своїми обмеженими можливостями виявиться ніби "наполовину" прем"єром. Який, як і "ціла" прем"єрка, повністю залежатиме від волі парламентарів, котрі будь-коли зможуть відправити його у відставку. І хто тоді гарантуватиме, що цих повноважень Януковичу буде достатньо і він стане не просто ритуальною фігурою, а справжнім гарантом?
Є, однак, у розвинених демократіях простий механізм, який завжди гарантує партіям дотримання всіх їхніх домовленостей. Це — публічність. Прозорі домовленості про всі без винятку умови коаліції могли б серйозно стимулювати політиків дотримувати власного слова. Однак цей механізм чомусь не став для українських політиків популярним.
16 
1
Коментарі