Івана Лежуха засудили до трьох років і шести місяців

 

На посадах залишилися четверо "помаранчевих" голів райдержадміністрацій

Після помаранчевої революції в період із лютого по квітень 2005 року змінили  голів усіх 20 райдержадміністрацій Черкащини та їхніх заступників. Нині з усіх призначених тоді керівників районів на посаді залишилися тільки четверо: чигиринський голова Петро Литвин, маньківський — Сергій Стецюк, корсунський — Іван Пустовіт та шполянський — Олексій Пирогов. "Газета по-українськи" з"ясовує, з яких причин решта керівників опинилися поза владою і що вони думають про державну систему управління.

Наприкінці травня цього року апеляційний суд Черкаської області скасував вирок Монастирищенського суду стосовно колишнього голови районної адміністрації 46-річного Івана Лежуха. Позаторік у грудні його визнали винним у привласненні 20 тис. грн і засудили до трьох років та шести місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати посади протягом трьох років. За ґратами він не сидів, але перебував під слідством.

З Іваном Лежухом зустрічаємося в Монастирищі. Він каже, що ніколи не повернеться в політику:

— Ненавиджу саму політику і політиків. Родом я з Тальнівщини. За фахом учитель. Закінчив Уманський педуніверситет. Працював у школі. У політиці з 1989 року. Тоді я був активним "рухівцем". Мене місцева газета називала фашистом.

Із 2001-го Лежух активно підтримував Ющенка.

— Був членом Української народної партії. А в часи помаранчевої революції — заступником начальника районного штабу. На Майдан не їздили, але підтримували продовольством наших людей. У Монастирищі свій Майдан був. Протягом 10 днів люди збиралися. Як набирали нову команду після виборів, я думав, усе, що говорилося на Майдані, буде здійснено. А пізніше виявилося, що то були балачки.

У жовтні 2005 року 67 із 72 депутатів райради висловили Лежуху недовіру.

 — Тоді у вересні порушили кримінальну справу, а вже у жовтні про обставини справи доповіли на сесії. Перед цими подіями було відреставровано пам"ятники полеглим воїнам. 2005 року ми готувалися до 9 травня. Вирішили перезахоронити останки невідомого солдата та  відкрити по селах пам"ятники історичним подіям і відомим людям. Грошей на це в бюджеті не було. Але з області нам обіцяли компенсувати. Ми почали роботи. До 9 травня все встигли. Після свят з області сказали, що кошти надати не можуть.

Іван Лежух зупиняється, розмірковує.

— Оскільки бюджет був перевиконаний, я звернувся до депутатів збільшити на 20 тисяч фінансування відділу культури. Мені інкримінували заволодіння коштами. Звинувачували, що на трьох ми присвоїли 20 тисяч гривень. СБУ дев"ять місяців проводило розслідування. Багато доказів були сфабрикованими. А справа займала 14 томів. Слідство велося дев"ять місяців, потім суд більше семи. В апеляційний суд справа потрапила в липні 2007 року. Зараз є підписка про невиїзд, це створює певні незручності. Не можу вільно пересуватися, прив"язаний до місця.

Крадуть, хто скільки зможе

Іван Лежух вважає цю справу замовною:

— Я просто не пішов на поводу в місцевого бомонду. Тепер можу навіть назвати замовників. Буду ставити питання про притягнення до відповідальності свідків за неправдиві свідчення.

Каже, що до порушення кримінальної справи йому готували провокацію:

— Готувалася взятка мені. Але я про неї дізнався і сказав правоохоронцям.

Лежух планує позиватися до Європейського суду.

— Через цю тяганину я сам навчився юридичних премудростей і можу себе захистити. Мені ще донька допомагає. У мене старша закінчила юридичний факультет столичного вузу, молодша наступного року туди планує вступати, — розповідає. — А про ці всі події я пишу книжку. Якщо буду живий, вона вийде із псевдонімами, як ні — зі справжніми іменами.

Нині чоловік проводить археологічні дослідження.

— Я більше 20 років займаюся археологією на Уманщині. Працюю в археологічній інспекції та над дисертацією. Є ще багато цікавих таємниць історії, які хотів би розгадати.

62-річний Іван Крамаренко двічі був головою Кам"янської  райдержадміністрації. Удруге очолив район після помаранчевої революції як один з активних її учасників.

— Після інавгурації президента був курс на швидку заміну влади. 22 лютого викликали до Черевка (губернатора. — "ГПУ"). У коридорі о десятій ранку з десяток кандидатів на посади голів райдержадміністрацій. Звуть мене у кабінет. Голова облдержадміністрації вітається, бо добре мене знав по революційних справах, як банкіра, фінансиста. Каже, щоб із завтрашнього дня очолив район як виконувач обов"язків.

Співбесіда перед призначенням тривала хвилину. Того дня райони очолили 14 нових керівників.

— Став до керма і вжахнувся. Крадуть, хто скільки зможе. У рідному селі Тимошівці майно сільгосппідприємства спродували і привласнювали, а пайовики спіймали облизня. Тільки в металобрухт тут вивезли майна не менш як на мільйон. Копнув, щоб захистить людські права, так і пішли з району скарги в Черкаси, Київ, потягнулися корупційні нитки. Такий галас здійнявся! Мовляв, Крамаренко має там власні інтереси.

Іван Максимович керував районом із 2005-го по 2007 рік. За цей час роботу адміністрації перевіряли Служба безпеки України, Секретаріат президента.

— Якби були якісь конкретні зловживання, відразу б вигнали. А так просили написать заяву. Мовляв, не можеш налагодити нормальну роботу. Це значить змириться з усім, — розводить руками Крамаренко. — Владі до спини люди з їх бідами. Дві речі її турбує: спокій і потрібні статистичні звіти на папері.

За кілька місяців до виходу на пенсію наприкінці 2007 року Іван Крамаренко написав заяву про звільнення за згодою сторін. Того року в області втратили роботу половина очільників районів. На різного рівня посади почали повертатися ті, кого ще вчора звинувачували у фальсифікації виборів. Каже, що заступник голови ОДА Микола Бондар п"ять разів просив його піти, бо підстав вигнати не було.

Іван Крамаренко другий рік на заслуженому відпочинку. Має 33 роки стажу держслужбовця. Каже, що отримує понад 3 тис. грн пенсії. Не проти взяти участь у виборчій кампанії в складі однієї з проукраїнських сил.

×