У понеділок 8 квітня померла колишня прем'єр-міністр Великої Британії 87-річна Маргарет Тетчер. Вона читала ранкові газети в ліжку свого номера в готелі "Рітц" у столиці Лондон, коли об 11.28 у неї стався інсульт. Покоївка і друзі викликали лікаря, але він не встиг врятувати їй життя.
Маргарет важко переживала смерть чоловіка Деніса 2003 року. Відтоді мала низку мікроінсультів. Страждала на втрату пам'яті.
— У неї була серія ударів, це був черговий. Вона впізнала симптоми і зрозуміла, що в неї мікроінсульт. Та цей убив її, — каже один із друзів.
Діти Тетчер 59-річні Керол та Марк живуть за кордоном — дочка у Швейцарії, син в Іспанії. Вони навідували матір не часто. Її доглядала покоївка. Маргарет жила в готелі від Різдва, коли не змогла піднятися сходами свого будинку в передмісті. Її номер — апартаменти, прикрашені позолотою — коштує 3660 фунтів на добу, це близько 45 тис. грн. Наближені кажуть, що власники готелю не брали з неї грошей, чи принаймні надавали з великою знижкою. Депутат і приятель Тетчер консерватор Конор Бернс розповідає, що приїздив до неї кожного тижня. Вони випивали по склянці джину, або пляшку вина. Цитували одне одному вірші Редьярда Кіплінга й говорили про політику.
Коли Маргарет спускалася до готельного ресторану на сніданок, інші відвідувачі вітали її стоячи. Офіціанти знали, що їй треба подати куряче консоме (бульйон. — "ГПУ") та камбалу.
Востаннє її бачили на лавочці в парку у супроводі покоївки Кейт. Тетчер опиралася на паличку й була взута в сандалії, замість звичних для неї туфель на підборах.
Після смерті екс-прем'єр пробула в номері ще близько 13 год. Уночі її тіло доправили до лікарні приватною "швидкою". Похорони призначили на 17 квітня.
— Моя бабуся майже 15 років, до 1986-го, була покоївкою у леді Маргарет, — розповідає науковець із Манчестера 27-річна Ліз Епплдом. — Бабуся Енн працювала в готелі. Коли шукали покоївку для Тетчер, начальниця зміни порекомендувала її, бо бабуся була ввічлива й акуратна.
У побуті Тетчер була дуже невибаглива. Але все мало бути зроблено саме так, як вона хотіла. Якось їй не сподобалося, як попрасували речі в чистці. Попросила праску і сама підправила комірці. Іншим разом у Берліні затримався багаж, бо водій, який віз його, потрапив у аварію. Леді вирішила не чекати, щоб не запізнюватися, і в найближчому магазині купила шовкову сорочку до костюму. Зачіску зробила сама, попросила купити їй нову щітку для волосся, а лак позичила в бабусі.
Тетчер могла зробити зауваження кухарю, але ніколи не було такого, щоб їжу перезамовляли чи йшли вечеряти в інше місце. Просила готувати дієтичне, часом казала виключити на якийсь час щось із раціону.
Вставала дуже рано. Снідала, а тоді щось читала. У цей час її ніхто не турбував. Бабуся каже, що вдома вона не була Залізною Леді. Казала: проблеми країни треба залишати за порогом. Якщо була незадоволена покоївкою, сідала у крісло і спокійно пояснювала, що не так. Ніколи не називала кухаря чи покоївку "прислуга", лише "помічники".
До смерті чоловіка Маргарет ми щороку отримували листівку на Різдво і Великдень. Вітала всіх поіменно — бабусю, дідуся, маму, тата, мене з братом. Бабуся каже, що Маргарет все записувала у блокноти, але майже ніколи не заглядала туди, бо мала феноменальну пам'ять. Останню листівку отримали на минулий Великдень. Там було: "Вітаю. Всіх люблю. Маргарет".
1986 року бабуся звільнилася, бо в неї почала прогресувати хвороба Паркінсона, — продовжує Ліз. — Переживала, чи вистачить їй вихідної допомоги на лікування в Китаї. Леді Маргарет дала і допомогу, і оплатила чотири курси лікування.
6 мільйонів фунтів стерлінгів, це понад 73 млн грн, витратять на похорон екс-прем'єра Великої Британії Маргарет Тетчер. Поховальна процесія пройде центром столиці Лондона. У ній візьмуть участь підрозділи армії та флоту, які 1982-го під керівництвом Тетчер відвоювали у Аргентини Фолклендські острови.
"Мала найнижчу довіру з усіх прем'єр-міністрів"
— Діяльність Леді Маргарет важко оцінювати тверезо. Її або дуже люблять, як мудрого і сильного політика, або ненавидять, — каже політичний аналітик американської газети "Даллас Ньюз" 32-річний Джей Ділейні.
Тетчер пережила найнижчий рівень довіри британців серед усіх прем'єр-міністрів. Її політика була непопулярною, але мала на меті досягнення не короткотривалих цілей, а відновлення економіки в перспективі. Важко змиритися з тим, що прем'єр-міністр замість того, щоб у ручному режимі врегулювати питання економіки, скорочує дотації і підвищує податки для населення. Це позитивно відобразилося у майбутньому, але в ті роки сприймалося негативно. З іншого боку, ті депресивні регіони, які вона намагалася змусити працювати, а не чекати подачок із бюджету, так і не розвинулися, а вона навіть через 20 років залишається для них ворогом №1.
З економічної точки зору можна сперечатися щодо її рішень. Із політичної — уклонитися. Жодного істеричного кроку, жодної зупинки на півдорозі. Вона вела до кінця почате, хай це буде навіть непопулярна зовнішня чи економічна політика. Маргарет залишалася непохитною.
Політика тетчеризму
1. Маргарет Тетчер знизила прямий податок на прибуток і підвищила непрямі, внаслідок чого подорожчали товари та послуги. Збільшила відсотки на кредити, зменшивши приплив грошей на ринок, що зупинило інфляцію.
2. Скоротила державні витрати на освіту та соціальне житло. Через це стала єдиним післявоєнним прем'єром-випускником Оксфордського університету, якому вуз не надав звання почесного доктора.
3. Обмежила права профспілок. Звинуватила їхніх лідерів у підриві демократії та економіки страйками. Найбільший страйк шахтарів, проти закриття 20 шахт зі 174, тривав рік. Тетчер не пішла їм назустріч. Закрили 25 шахт 1985-го, а в наступні роки — ще 97. Тисячі людей втратили роботу. Міста були розорені.
4. Провела приватизацію. Від продажу державних компаній бюджет отримав 29 млрд фунтів. У приватних руках вони запрацювали ефективніше. Ще 18 млрд заробили на продажу соціального житла.
5. Виграла Фолклендську війну. У квітні 1982-го війська Аргентини захопили британські Фолклендські острови на півдні Атлантичного океану. Тетчер особисто очолила Воєнний кабінет, що керував відвоюванням островів. За два місяці боїв аргентинці здалися.
4 
35413
Коментарі