"Кажду Паску молодьож п'яна у церкву сходиться"

 

— Ковбасу, паски, яйця та сало. Більше нічого не братиму, а то і так корзинка розривається, — полтавка 49-річна Світлана Дашутіна складає великодній кошик 14 квітня о 23.30. Іде на початок служби.

Світлана Володимирівна щороку ходить до церкви Іоана Воїна. Це дерев'яний храм, зроблений у зруб.

— Завжди ходимо з чоловіком Юрою. Діти ліняться вночі вставать.

Опівночі починається служба. Всередині задуха, люди стоять у коридорі. Дехто виходить надвір подихати.

— Даже не представляю, як бабушки cпереду стоять біля свічок, — 23-річна Марина Асомчик обмахується хусткою. Протискається на вулицю. Сідає на лавку. Більшість місць зайняті. Люди слухають службу через динаміки.

Із 2.30 до церкви сходяться віряни. Кошики ставлять на тротуар.

— Я тут 5 минут назад стояла. Отойшла в туалет, а місця вже немає. А ну двигайтеся убік, — жінка, років 50, штовхає молоду. Та неохоче поступається:

— Шо ви арьотє. Возлє церкви ж находитесь.

До церкви підходить 30-річний чоловік. Від нього смердить перегаром.

— Христос воскрес, — починає кричати. Робить "козу" двома пальцями, як на рок-концерті. До нього підходять двоє хлопців. Виводять із подвір'я. Поруч на бетонній плиті п'ють горілку четверо чоловіків.

— Отак на кажду Паску молодьож п'яна у церкву сходиться. Шо за манєра. Як напився, то сиди вже дома і не позорься, — 56-річний Андрій Бондаревський хитає головою.

О 3.00 на подвір'я виходять два священики. Люди запалюють свічки.

У селі Ковалівка Полтавського району святити паску починають о 3.30. Туди на службу з'їжджаються із сусідніх сіл — Новоселівка, Залізничне, Верхоли, Бочанівка. Церква одноповерхова, пофарбована в блакитний колір. 10 років тому це було приміщення шкільної їдальні.

Люди стають у два кола кругом церкви — в одне не поміщаються. Зібралися до півтисячі.

Отець Василь обходить навколо храму тричі. За ним з пакетом іде жінка, років 60.

— Дєнюжку давай. І не скупіться, у ресторан всьо равно не піду, — підходить до чоловіка у шкірянці. Той докурює цигарку, кидає у пакет 5 грн.

За 100 м від церкви кафе "Фортуна". Звідти підходить компанія молоді. Мостяться стати між людьми.

— Я корзінку з паскою прямо у кафешку взяла. Погуляла і зразу святить, щоб додому не пертися, — чорнява дівчина у джинсах пролазить наперед натовпу.

— Ти б іще горілку святити прийшла. Бо свята вода, я бачу, тобі вже не поможе, — каже їй жінка у фіолетовому пальті.

Паски святять до п'ятої ранку.

44-річна Ольга Лакиза повертається додому о 5.10. Викладає в холодильник ковбасу, сало. Паску ставить на стіл. Іде спати. Родина сідає розговітися о дев'ятій ранку — Ольга Володимирівна, її чоловік Іван, племінниця Вікторія та донька Анна. За традицією паску ріже чоловік. Подає перший кусень дружині.

— Дівчата, спершу треба по три глоточки води свяченої зробить. Куди ковбасу тягнеш, — говорить до племінниці. — Води хльобни, кажу.

Та відкладає ковбасу настромлену на вилку. Надпиває води з півлітрової банки.

×