Збірна України з міні-футболу припинила боротьбу у фінальній частині чемпіонату Європи. У чвертьфінальному поєдинку підопічні Геннадія Лисенчука, 64 роки, поступилися хорватській команді. 50 хв. гри закінчилися внічию — 1:1. У серії пенальті влучнішими були суперники — 3:1.
Післяматчева прес-конференція завершилася скандалом. Його витоки — кваліфікаційний турнір до чемпіонату світу-2012. Україна та Хорватія боролися за путівку до плей-оф із господарями змагань азербайджанцями. Українці обіграли в очній зустрічі хорватів (4:1), і для того, щоб посісти перше місце, яке давало слабшого суперника на ігри плей-оф, команду Лисенчука влаштовувала поразка Азербайджану в два голи. Такий розклад робив нас першими, а кавказців — другими. Хорвати, які переграли Азербайджан (3:1), вибували з боротьби.
Українці поступилися із рахунком 2:4 і разом з азербайджанцями 11 лютого очікуватимуть на жеребкування матчів плей-оф за право виходу на чемпіонат світу. Хорвати звинуватили нашу команду у "здачі" гри Азербайджану.
Чемпіонат Європи-2012 проходить у Хорватії. Чвертьфінал між господарями та українцями відбувався у Спліті, на 11-тисячній "Спаладіум Арені". Ображені на некоректний, на їхню думку, крок українців у Баку, господарі відмовилися від передматчевого рукостискання, а їхній капітан — голкіпер Іво Юкіч не схотів приймати вимпел української федерації від візаві Валерія Легчанова.
"Цим вони висловили неповагу не тільки до України та УЄФА, а й до глядачів, що заповнили трибуни сплітської арени, — цитує Лисенчука офіційний сайт Федерації футболу України. — Здається, моєму хорватському колезі дуже зручно пояснити невдачу своєї команди у світовій кваліфікації якоюсь змовою. Звинувачуючи ж нас, вони посилаються на різні джерела, радять охочим знайти підтвердження в інтернеті чи десь іще. Я порадив би їм зі своїми аргументами звернутися до судових органів. УЄФА саме оголосив рішучу війну договірним матчам, тож такий матеріал, якщо він є, буде справді безцінним. Якщо ж доказів немає — за свої слова треба відповідати. Щонайменше слід перепросити не тільки Україну, а й Азербайджан. Щонайбільше — відповісти за наклеп".
Коментуючи чвертьфінал, головний тренер українців дорікнув арбітрам:
— Вони втратили контроль над грою і закривали очі на порушення господарів проти наших гравців. Незважаючи на поразку, мені сподобалися дії підопічних. За такої шаленої підтримки трибун не дуже просто зосередитися. Ми переграли суперника повністю, завдали 19 ударів по воротах, а суперник — 12. Єдине, чого не вдалося, це забити. Хоча моменти ми створювали й мали їх реалізовувати.
У словах Лисенчука тільки частина правди — судді справді симпатизували господарям, а гості більшу частину зустрічі провели на чужій половині майданчика. Проте нашим у боротьбі з потенційно слабшим суперником не вдавався контроль м'яча, не було цікавих індивідуальних ходів та несподіваних для суперника розіграшів стандартних ситуацій. Лисенчук не вміє змінювати гравців по одному і навіть не дібрав двох повноцінних четвірок, хоча кадровий ресурс це дозволяв.
Збірна України з футзалу — дворазовий віце-чемпіон Європи, 2001-го та 2003 років. 2004-го команда вдруге в історії стала чемпіоном світу серед студентів, обігравши у фіналі Бразилію. Але покоління видатних гравців, які забезпечували почесті Геннадієві Лисенчуку, не виступають за збірну через вік. 2005-го українці ще грали у півфіналі Євро, за два роки не вийшли з групи, а на останніх двох чемпіонатах континенту припиняли виступи у чвертьфіналі, програючи посереднім суперникам серію пенальті.
Найприкріше, в Україні підростає нове непогане покоління гравців, із яких цілком можна "зліпити" боєздатну команду — важкий перехідний період, спричинений відходом групи майстрів, минув. Але теперішній тренерський штаб заслабкий для вирішення серйозних завдань. Тому українські футзалісти, "наймедальніші" в ігрових видах спорту наприкінці 1990-х — початку 2000-х, тепер не здатні пробитися до півфіналу навіть за сприятливої турнірної сітки.
3 
1
Коментарі