Якщо з масовою аудиторією глядачів на матчах Кубка Першого каналу в Ізраїлі з першого і до останнього дня виникали проблеми, то зі знаменитими чи хоча б відомими людьми, які забажали особисто прийти на футбол у Тель-Авіві, усе було гаразд. Трибуна для почесних гостей, яким перед фінальною грою видавали спеціальні ковдри для ніг, була наповнена відомими в Україні та Росії людьми.
Вистачало знаменитих у минулому футболістів, а нині тренерів, серед яких — колишні партнери по збірній СРСР Олексій Михайличенко та Олександр Уваров, який вже давно мешкає в Ізраїлі. Та головна увага численних російських, українських і місцевих журналістів була прикута не до них. Задовго до початку гри місце в центрі гостьової трибуни зайняв президент "Динамо" Ігор Суркіс, до якого згодом приєднався власник "Дніпра" Ігор Коломойський. Неподалік сидів президент московського ЦСКА Євген Гінер. Незабаром поруч із ним непомітно, як він це робить завжди, з"явився Роман Абрамович зі скромно одягненою дамою.
Заради фундатора турніру після гри перекрили вихід із гостьової трибуни. Йти в обхід довелося всім, зокрема й депутатові Миколі Томенку, який ходив на всі ігри турніру за участю "Динамо" в Тель-Авіві.
Ахметова на фіналі недочекалися
Майже за годину до початку гри тренер "Динамо" Юрій Сьомін вийшов на футбольне поле, підійшов до одних, а потім до других воріт, перехрестив їх. За два дні до цього ми випадково перетнулися із динамівським наставником у Єрусалимі, а точніше у Храмі Гроба Господнього. Сьомін поводився відповідно до статусу місця, і якби не спортивна куртка, його навряд чи можна було б відрізнити від сотень паломників.
Казали, що десь у Старому місті Єрусалима бачили й Ріната Ахметова. Проте власник донецького "Шахтаря" жодного разу так і не з"явився на людях. Дарма на нього чекали під час фінального матчу мої донецькі колеги. Мабуть, найбагатший українець наперед передчував вірогідну невдачу своєї команди.
Попри те, що на вирішальній грі турніру було трохи більше ніж дві тисячі глядачів, під час матчу атмосфера поступово стала, як на київському стадіоні "Динамо", не переповненому зазвичай глядачами. Звісно, що майже всі вболівали за "Динамо", і якби не голос московського диктора Валентинова та його ізраїльського колеги, який робив оголошення на івриті, можна було забути, що перебуваєш не за кількасот метрів від Хрещатика, а на березі Середземного моря.
І футбол вийшов по-справжньому український. Єдиний за всю коротку історію Кубка Першого каналу, де вирували справжні футбольні пристрасті. Атмосфера була такою гарячою, що одразу по грі тренер "Шахтаря" Мірча Луческу зник зі стадіону, не з"явившись ані на нагородження команди призом за друге місце, ані на прес-конференцію. Може, Ахметова пішов шукати?
8 
35413
Коментарі