В останні роки кожен футбольний матч, на який збирається повний стадіон, схожий у нас на стихійне лихо. Навколо стадіонів виставляються міліцейські кордони, обмежують рух пішоходів і транспорту. Наслідок — життя міста чи його частини на півдня чи на день паралізується. Так було в Одесі, Сумах, Дніпропетровську, Харкові та інших містах, на чиїх стадіонах збирався аншлаг. Так сталося і в Києві під час першого футбольного матчу на оновленому "Олімпійському" між Україною та Німеччиною.
Перекриті вулиці, зачинені станції метро, натовп людей, який не може пройти на стадіон. Це все вже траплялося і не раз. До цього звикли. Але ж тепер у нас усе ніби по-новому. Ми готуємося прийняти чемпіонат Європи. Значить, матчі мають проходити по-європейському. В Англії, Німеччині, Іспанії та інших країнах, де футбольні аншлаги трапляються щотижня, нічого подібного немає. Усі добре і давно знають, куди їм іти, аби спокійно потрапити на стадіон, і так само комфортно цей стадіон залишити. На житті решти городян це жодними незручностями не позначається.
Причина проста — тамтешні стадіони для того й існують, аби на них щотижня збиралися повні трибуни. Цьому підпорядковані транспорт, торгівля, громадське харчування. І це всім вигідно. Наші нові стадіони, реконструйовані чи побудовані для Євро-2012, теж ніби мають бути пристосовані для всього вищезгаданого. Звідки ж тоді стихійне лихо, на яке перетворюється кожен футбольний матч, на який хочуть іти глядачі?
Думаю, аби вирішити цю проблему, є лише один шлях. Зробити, щоб у нас, так же як і в Німеччині, кожен футбольний матч збирав повні трибуни. Щоб це було щотижня, а не двічі-тричі на рік, як тепер. Якщо так станеться, проблема зручного прибуття тисяч людей на стадіон владнається без допомоги міліції та без Євро-2012.
2 
1
Коментарі
5