27 жовтня 2008 року Любош Міхел, 41 рік, підписав контракт із "Шахтарем". Словацький арбітр, який торік судив фінал Ліги чемпіонів, перекваліфікувався в директора відділу міжнародних змагань донецького клубу.
Матч української прем"єр-ліги запорізького "Металурга" із "Металістом" став останнім у кар"єрі арбітра. Міхел був включений у список суддів на Кубок світу-2010 в Південно-Африканській Республіці. Травма ахіллового сухожилку змусила словака завершити кар"єру.
Міхел зустрівся з "ГПУ" перед матчем 14-го туру чемпіонату України "Динамо"–"Шахтар".
— Я задоволений, що зробив цей крок — прийняв пропозицію "Шахтаря". Це команда європейського рівня. Ми виграли Кубок УЄФА, у нас є новий стадіон. Враження тільки приємні.
Коли "Шахтар" виграв Кубок УЄФА, ходили розмови, що завдяки вашому авторитету в Європі арбітри ставилися до команди лояльніше.
— Арбітри ставилися до "Шахтаря" коректно — і в домашніх, і у виїзних поєдинках. Якщо був пенальті в наші ворота, то його призначали, як це було у грі з ЦСКА в Москві (ЦСКА–"Шахтар" — 1:0. — "ГПУ") і, навпаки, як у матчі-відповіді з тим же ЦСКА в Донецьку ("Шахтар"–ЦСКА — 2:0. — "ГПУ"). Це важливо для команди. Тоді гравці можуть спокійно грати і не думати про якесь упереджене ставлення до себе. А моє завдання — піднімати імідж клубу. Матчі Ліги Європи — це не тільки 90 хвилин на полі. Команду треба презентувати на офіційних зустрічах та інших заходах.
Скільки людей працює у вашому відділі?
— Троє. Ми займаємося міжнародними питаннями. У наші обов"язки входить підготовка міжнародних матчів і тренувальних зборів, робота з візами для гравців, комунікація з УЄФА та суперниками.
Із ким ви частіше спілкуєтесь — із головним тренером чи президентом клубу?
— Із тренером перетинаємося частіше. Я приходжу на базу подивитися на тренувальний процес. Із гравцями часто спілкуюся, із президентом бачимося під час матчів, або коли виникають якісь питання. Я сам не телефоную Ахметову. Якщо в нього є бажання щось вирішити, тоді ми зустрічаємося.
Арбітри ставилися до "Шахтаря" коректно — і в домашніх, і у виїзних поєдинках
На який термін розрахований ваш контракт із "Шахтарем"?
— На три роки. Один уже пройшов, залишилося ще два.
Із ким із арбітрів товаришуєте?
— У суддівстві ніколи немає великої дружби. Судді — це одна група конкурентів. Кожен хоче бути першим. Між арбітрами є професійні стосунки і повага. Протягом моєї суддівської кар"єри в мене ніколи не було близьких друзів-арбітрів.
Кого з українських суддів знаєте?
— Із минулого покоління — Валерія Онуфера, Василя Мельниченка. Зустрічався з асистентом Петровим із Харкова. На лінії мені допомагав Звягінцев з Одеси. Це було 1998 року на чемпіонаті Європи серед 20-річних. Із теперішньої генерації знайомий з Олегом Орєховим, Ігорем Іщенком. Бачу, хлопці нормальні, хочуть працювати, учитися, прогресувати. В Україні є кілька талановитих арбітрів, які можуть досягти успіху в Європі.
Найбільша проблема для всіх арбітрів колишнього СРСР — це мова. Якщо арбітр їхав на турнір, де потрібно три тижні спілкуватися іноземною мовою, а він нічого не може сказати, то таких суддів швидко відправляли додому.
Один з останніх скандалів в українському футболі стався після матчу "Дніпро"–"Динамо", який судив Віталій Годулян.
— Червона карточка — це правильне рішення, а пенальті можна було і не ставити.
Це неправильно, якщо президент клубу заходить у кімнату суддів. У Донецьку такого ніколи не було, і я впевнений, що не станеться.
Більшість післяматчевих прес-конференцій Мірчі Луческу не обходяться без критики арбітрів.
— Це частина футболу. Ніхто Містера не хоче і не буде міняти. Найважливіше у тренера це результат. У Луческу він є. Якщо в нього є своя думка, її треба висловити. Не тільки Луческу критикує суддів. Є ще Моурінью і Фергюсон. Якщо люди незадоволені й бачать помилки арбітрів, то чому мовчати? Треба про це говорити.
Як проводите вільний час?
— Приходжу на роботу о 9.00 чи 9.30 і працюю до шостої вечора. Моє життя завжди було пов"язане зі спортом, тому після роботи їду на базу і тренуюся. Що стосується вихідних, то коли "Шахтар" грає в суботу, у неділю я можу відпочити. Зазвичай їжджу в шопінґ-центр попити кави.
7 
1
Коментарі
1