Особливість ізраїльського міста Петах-Тіква, неподалік Тель-Авіва, у тому, що емігрантів із України "на душу населення" тут найбільше. Їхніми руками посеред пісків збудовані сучасні житлові квартали з усім необхідним для цивілізованого життя. Два місяці тому в Петах-Тікві відкрили новісінький стадіон, хоча у місті був один, теж не старий. Пояснення просте — тут дві футбольні команди, і кожна повинна мати арену. Нова зовні — це дві трибуни стадіону "Оболонь" у Києві. Різниця в тому, що, по-перше, під трибунами там не офіс, як у Києві, а зручні тераси для глядачів із буфетами-туалетами тощо. По-друге, довкола є величезна парковка для автівок, а за 200 м — станція електрички.
Матч не викликав піднесення у Петах-Тікві. Не справдилися і сподівання на масову підтримку місцевими нашої команди. Глядачі, серед яких чи не кожен другий був колись нашим співвітчизником, уболівали за своїх. Тобто за Ізраїль.
Гра між Ізраїлем та Україною засвідчила лише одне — у нашої команди з'явився справжній лідер — Андрій Ярмоленко. Молодий, сповнений сил футболіст традиційно встигав усюди, практично не програючи єдиноборств і постійно створюючи гострі моменти біля воріт суперників. Усі три забиті українцями м'ячі "організував" їхній лідер. Спочатку Андрій змусив ізраїльських захисників порушити проти себе правила у штрафному, після чого Олег Гусєв забив 11-метровий. Потім точною передачею вивів на ворота Євгена Коноплянку, який став автором другого гола. І нарешті забив сам, випередивши захисників у боротьбі.
Українці та ізраїльтяни виглядали так само, як зазвичай, показавши всі плюси й мінуси своєї гри. Але в команди Ізраїлю не було такого лідера, як у наших, що й визначило результат.
Навряд чи є сенс робити із цього матчу якісь глибокі висновки із прицілом на Євро-2012. Усі запрошені до збірної футболісти зіграли так, як можуть. А як вони можуть, усім давно відомо. За подальші три місяці вони, з одного боку, не повинні втратити того, що вміють. Проте й відчутно додати теж навряд чи здатні. Сильніших гравців у розпорядженні тренерів немає.
Єдиний резерв — зіграність і дотримання певної тактики — цього разу використати не було можливості. За один день взаєморозуміння не досягати. Добре, що спрацювали "динамівські" зв'язки між Гусєвим та Ярмоленком, Хачеріді й Михаликом, Мілевським і Алієвим, навколо яких і базувалася гра збірної України.
Але багато із того, що можна було нашим гравцям у контрольному матчі в Ізраїлі, у поєдинках європейської першості ніхто не дозволить.
Тож нам слід готуватися у червні до зовсім іншого футболу. І дуже добре, що до головних змагань сезону національна команда України підходить із новим беззаперечним лідером, який має резерви для покращення гри. А отже, є резерви і в команди.
8 
35413
Коментарі