Цими вихідними 3-4 серпня в урочищі Бичова поблизу райцентру Монастириської Тернопільської області відбувся ХV Всеукраїнський фестиваль "Дзвони Лемківщини".
Лемки – це етнічна група українців, що були примусово переселені з нинішньої території Польщі до Радянського Союзу у 40-х роках минулого століття. З часу переселення минуло понад 70 років, а лемки і досі пам'ятають свою мову та традиції. Їхня говірка трохи відрізняється від звичної галицької. Щоб зрозуміти її, треба уважно прислухатися.
На фестини приїжджають гості не лише з усієї України, а й з Канади, США, Польщі, Росії, Молдови, Словаччини та інших країн. Усі охочі добираються власним транспортом. А для великих груп лемківські товариства наймають автобуси. Через надмір транспорту на підїзді до Бичової завжди утворюється чимала тягнучка. Ще близько кілометра до місця проведення фесту треба іти пішки. Але це не перешкода для тих, хто подолав уже сотні кілометрів шляху.
"Витаме!", іншими словами, "Вітаємо!". Такий перший напис бачать усі гості дорогою до Ватряного поля. Цю неофіційну назву урочище Бичова отримало через ватру, яку завжди розпалюють лемки на початку свята. Лише після цього на великій сцені починається концерт лемківських пісень. А віднедавна поле стало уже двічі ватряним. Починаючи з минулого року, на святі палять ще й дитячу ватрочку. Біля неї на дитячій сцені юні виконавці співають також по-лемківськи.
Цьогоріч на свято зібралася рекордна кількість гостей. За підрахунками організаторів, за два дні на фестивалі побувало близько 30 тисяч людей. І кожен знайшов щось для душі. Хтось слухав пісні, хтось куштував традиційні лемківські страви, ще хтось здійснював покупки, вибираючи вишиванки чи сувеніри. Чимало відвідувачів приїжджало лише на один день. Комусь було цікаво просто посидіти у лісі, а іншим сподобалася нагода побути на Службі Божій.
До речі, щоб провести частину відправи лемківською мовою у неділю, священик прибув аж із Австралії. Традиційно люди приїжджають на свято із парасольками. Багато років підряд на свято завжди падав дощ. Учасники фестин знаходили цьому містичне пояснення. Мовляв, навіть природа плаче за переселенцями. Відколи святкування перенесли на початок серпня, дощі припинили переслідувати фестиваль. Та гості все одно прибувають із парасолями. Тепер уже рятуються ними від спеки. Попри будь-які погодні погодні умови, лемки прибувають на свій фестиваль з усього світу. Пояснюють, що хочуть зберегти давні традиції.
"Тут ми є одною громадою зі спільним корінням, - каже Марія Мостич з Івано-Франківська. – Я приїжджаю сюди із сімєю щороку. Відчуваю відповідальність. Бо як не будуть лемки приїжджати, не буде і фестивалю".
2 
1
Коментарі
3