— Узяв і вбив усього квіткоїда, — бідкається Іван Поліщук, 47 років, з міста Тальне Черкаської області. — Утворилося багато плодів, а тепер повно яблук лежить під деревом. Знищувати всіх шкідників неправильно. Є певний поріг шкідливості.
Чоловік працює позмінно машиністом холодильної установки на маслозаводі. Садівництвом займається сім років.
— Найголовніше — правильно вибрати підщепи, — пояснює. — Я на ринку не купую, беру на дослідних станціях.
У садку Поліщук вирощує яблуні, груші, персики, абрикоси, черешні, смородину, малину. Має два сорти карликових яблунь — Глосіс й Альдарес.
Восени садівник знищує опале листя, дерева обкопує. Ґрунт нагортає вище кільця щеплення. Потріскану кору зачищує. На зиму обмотує стовбур плівкою, щоб не погризли миші та зайці.
— Весною дерева обробляю мідним купоросом із вапном у пропорціях один до чотирьох, — веде далі. — Дивлюся, щоб поряд не росли трави й кущі, бо вони мають спільних із деревами шкідників. Обійду разів із двадцять, щоб не пропустити.
У ґрунт Поліщук сипле деревний попіл. Після зими тріщини на стовбурі змащує садовим варом.
Пильнує, щоб на деревах не було шкідників. Робить надріз і оглядає кору під лупою. Крони дерев обрізає двічі: навесні та влітку. Формує їх так, щоб плоди можна було дістати без драбини.
Каже, що яблука зриває вручну, щоб не обламати вічок на плодоніжці. Інакше наступного року плодів буде менше.
Із 10-річних дерев Поліщук збирає по півтонни яблук. Із 7-річних — 200–300 кг. Загалом має більш як 2 т урожаю за сезон.
8 
35413
Коментарі