— Якщо Порошенко не виграє — бутилку виставлю. Моя кума на його предпріятії у Вінниці працює. До 10 тисяч за місяць получає. Стане Петро президентом — усі такі гроші матимемо, — чоловік років 50-ти розливає горілку в пластикові стакани в кафе "Княжий Келих" у центрі Полтави. Це на вул. Гоголя. Через низькі ціни заклад популярний у місті. У приватних розмовах відвідувачі називають кафе "какашкою".
— Саша, та ну його в баню — твого Петю. Він може і хозяйственник, та все рівно олігарх. Хіба за такого лідера на Майдані народ гибнув? — відмахується співрозмовник. — Нам такого, як Ляшко, треба. Він з одними вилами усіх сепаратистів зі страни винесе.
У приміщенні близько 20 чоловіків сидять за чотирма дерев'яними столиками. Ті липкі від пива. П'ють горілку, заїдають пиріжками, оселедцем та смаженими кабачками. На барній стійці лежать три бутерброди з ковбасою.
За найближчим столиком до виходу ріже шматок сала літній чоловік із татуюванням лева на правій руці. Представляється Ігорем Миколайовичем.
— По работе ныне сторож, а по призванию — поэт и композитор. Угощайтесь, — простягає засмальцьовану руку. — У цей прекрасний заклад я вже 10 років ходжу після виборів. Так сказати, лічна традиція.
Залпом випиває 200-грамову склянку горілки, занюхує футболкою:
— У-у-ух, тепер можна і за вибори побалакать. Я так скажу, за моїм ощущенієм, до влади знову вернеться Янукович, і ці всі теперішні кандидати будуть летіти, як срані віники.
За сусіднім столиком обертається чоловік років 30 із розпухлим обличчям, длубається виделкою в зубах:
— Вас послухать, то вибори і не проісходять. Із-за таких ми й живемо у гівні. Росія ще плакати кровавими сльозами буде, що сюди полізла.
До кафе заходять троє хлопців у спортивних костюмах — на вигляд студенти. Сідають за найчистіший стіл посеред зали. Замовляють пляшку коньяку і шоколадку "Чайка".
— Перший раз на виборах. За це й бахнуть дорогого пойла не гріх, — встає один. — Ну, давайте за вибори. До дна. Вже ж серйозними людьми стали, считай не дєвствєнніки, — регоче й розбавляє спиртне колою.
— Діма, а за кого голосував хоч? Місяць назад ти за Ляшка був, потім за Тимошенчихою бігав.
— Утром роздрукував усіх кандидатів із номерами. Рішив — підкину монетку. Біля кого впаде, то і є мій президент. І прикиньте, рухнула біля Добкіна! Прийшлося за нього голосувать.
Стає душно. Чоловіки відкривають вікна і двері. Виходять покурити.
— Володимирович, та нащо нам ці вибори зараз треба? Лучше б усі в Слов'янськ на захист країни зірвалися. Я б цього урода Путіна лічно зарізав, і рука не дрогне. У понеділок запишуся добровольцем і поїду на Донбас. Порішаєм там, тоді й країна розквітне. А ці всі вибори нічого не дадуть.
3 
1
Коментарі