О 9.30 у вівторок біля головного слідчого управління Генпрокуратури стоїть пенсіонерка Ніна Трохимівна, 62 роки. Тримає ватман, розмальований сердечками із написом: "Юля! Дякуємо за пенсію в кризу".
— Зранку намалювала, — каже й повертає голову до сусідки. — А скільки нам тоді добавку зробили до пенсії? 100 гривень?
— Да. А дітям війни 48 гривень. Зараз ніякої добавки нема, — киває 70-річна Алла Василівна. — В прошлому місяці 2 гривні додали, а цього місяця — 5. Але хіба Янукович чи Азаров знають, як прожити на 700 гривень?
До будівлі підтягуються ще кілька пенсіонерів, які приходять майже перед кожним допитом 50-річної Юлії Тимошенко.
— Як на роботу, — всміхається Володимир Корнієнко, 83 роки. — Як ми можемо на пічці лежати і перекидатися з боку на бік, коли тут Юлю хочуть знищити? Молодь залякали, тому і не йде. Тільки ми залишилися. Прийде час ікс, коли созріє критична маса. Зараз іще не час.
О 10.00, висідаючи з машини, Тимошенко залишає на передньому сидінні стос свіжих газет. Відкладає папку з символікою БЮТ. Виймає жуйку з рота й чіпляє до неї.
— Наша голубка, тримайся! Наш майбутній президент! — кричать їй прихильники.
— Дякую дуже. Дякую, — кілька разів повторює лідер "Батьківщини". — Вчора було призупинено моє ознайомлення з матеріалами кримінальної справи. Її знову передали на досудовий розгляд. Це означає, що не вистачає доказів, щоби передати матеріали до суду. Але їх ніколи не буде.
Охоронці розсувають людей, аби Тимошенко могла пройти.
— Юля, гречка смачніша за пшоньку. Їй-богу! — викрикує один із пенсіонерів, натякаючи на генпрокурора Віктора Пшонку.
3 
1
Коментарі
70