"На Донбасі — наші люди. Усі, хто не наші, можуть виїхати в Росію"

 

— Із Донецька телефонує товариш, колишній прокурорський працівник. Говорить: "Радій, Миколайовичу, тобі офіційно заборонили сюди в'їзд", — усміхається колишній народний депутат 48-річний Юрій Гримчак. — Кажу: та вже було таке — навіть мої фотографії розвішували на блокпостах, коли я був представником Порошенка на президентських виборах. Я вже місяць не їздив у Донецьк. Не можу навіть побувати на кладовищі, де поховані батько й сестра.

З Юрієм Миколайовичем зустрічаємося в кав'ярні "Каффа" на столичному Подолі. Він замовляє каву й мінеральну воду. Підкурює цигарку "Парламент".

Яка зараз ситуація на Донбасі?

— Там знищується інфраструктура — підривають водогони, нафтогазові труби, руйнують промислові об'єкти. Люди виїжджають. Хто залишається — сидять по хатах. Вибігають купити хліба — і назад.

Як діятиме Путін далі?

— У нього мета — ліквідувати Україну. Ми майже єдина держава з колишніх радянських, де є демократія. Скільки президентів було в Казахстані? Один. У Росії — Єльцин і Путін. А у нас? Уже п'ятий. Причому всі, окрім ростовського втікача (Віктора Януковича. — "ГПУ"), живуть в Україні.

Рішення про продовження АТО сильно поламало плани Путіна. Під час останнього виступу перед російськими послами йому вперше за багато років ніхто не аплодував. Він виправдовувався, намагався щось розповісти.

Путін дав задній хід?

— Він не вміє здавати ­назад. У 1930-х була машина "Газон", у якій не було задньої передачі. Так і Путін — продовжуватиме своє. Але нас не цікавлять їхні проблеми. Ми теж будемо й надалі боротися.

Путін кілька років тому сказав, що в Україні живуть такі самі росіяни. Але відмовляючи нам у праві на існування, він не дивиться на нашу історію. Так би знав, що у нас тільки за останні 23 роки відбулася вже третя революція. А в Кремлі продовжують думати, що ми — такі самі росіяни. Насправді ми — зовсім інші люди. І вся ця їхня імперська пропаганда нам до одного місця.

У нас є народ — усе інше додасться. З першого дня АТО люди почали везти одяг, бронежилети, тепловізори, оптику. Так і зараз. Фактично на Донбасі воює народ.

А в росіян — сильна боєздатна армія.

— Це перебільшення. Є підрозділи, які добре фінансуються. Але чим далі вглиб, тим більше онуч і несправної техніки.

Президент завершив розстановку кадрів, відведених йому Конституцією. Маємо нових міністрів закордонних справ та оборони. Також Порошенко призначив нового начальника Генерального штабу. Чого можна очікувати від Клімкіна, Гелетея та Муженка?

— Маємо довіряти призначенням президента, який набрав у першому турі виборів 54 відсотки голосів. Із цими людьми йому працювати. Міністр закордонних справ Клімкін — на своєму місці. Він — професійний дипломат, уміє відстоювати свою точку зору.

Гелетей (до призначення з 2 березня 2014 року керував Управлінням держохорони. — "ГПУ") разом зі своїми хлопцями був на Донбасі з першого дня АТО. Брали участь у боях. Його призначення є спробою реформувати армію. Гелетей відповідатиме за політичні рішення, а військовими операціями займатиметься Генеральний штаб. Муженко як його керівник — хороша кандидатура.

Як ці призначення вплинуть на перебіг антитерористичної операції?

— Ми вийшли на більш-менш зрозумілий порядок речей. Терористам відрізують постачання, закривають кордони, стискується кільце оточення. Є ті, які кидають зброю та здаються. Але дехто з російських найманців, особливо кадировських (Рамзан Кадиров — президент Чечні. — "ГПУ"), стоятиме до кінця. Кажуть, вони отримали гроші на рік уперед. Фактично, вони є смертниками, не можуть повернутися додому. Бо вб'ють і їх, і їхні сім'ї.

Росія висилає їм на підмогу нових бойовиків?

— Спроби прориву бувають. Але потік, що був раніше, і зараз — це небо і земля. Хоча перекрити 700 кілометрів кордону тільки в Луганській області — майже неможливо. Блокують шляхи, якими можуть пройти бронетехніка і ­КамАЗи. Якщо це буде повністю зроблено — не буде підвозу боєприпасів і людей.

Скільки ще триватиме антитерористична операція?

— Активна фаза — ще тижнів зо два. Потім почнеться найтяжче — відновлення інфраструктури, робота з населенням. До тамтешніх людей треба ставитися, як до хворих. По-перше, вони пройшли через бойові дії. По-друге, через масовану промивку мізків. З ними потрібно розмовляти, бо вони погано розуміють, що Правого сектора в нас днем із вогнем не знайдеш. Ці рани доведеться загоювати не один рік. Але це — наші люди. Усі, хто не наші, можуть виїхати в Росію.

Потрібно буде відновити трансляцію українського телебачення. Бо в Донецьку його зараз немає. Але ідуть російські — "Перший", "24-й канал", НТВ. Тому переконати в чомусь місцеве населення дуже важко. Особливо — старше покоління. Інтернетом вони не користуються, тож вірять усьому, що показують по телевізору. Вірять у нісенітниці. Наприклад, що ми їх хочемо загнати у "фільтраційні табори".

Щось може завадити провести активну фазу АТО за кілька тижнів?

— Є серйозний тиск із боку європейських союзників, щоб ми зупинили антитерористичну операцію і встановили перемир'я. Цього хоче і Росія. Хоча риторика Путіна змінилася. Він уже публічно називає Порошенка "Петром Олексійовичем". Російські ЗМІ пишуть президент України — з великої літери. Хочуть зупинити військову частину, щоб конфлікт перейшов у затяжну стадію. Тому чим швидше і краще армія завершить АТО, тим легше нам буде потім. Зупиняти операцію сьогодні недоцільно. Якщо не знищимо терористів тепер — отримаємо свій сектор Гази (територія арабської держави Палестини. Воює з Ізраїлем. — "ГПУ") на десятки років.

Зараз при владі доларові мільярдери — Порошенко, Косюк, Коломойський. Чи це правильно?

— Вони зацікавлені в тому, щоб був мир. Гроші люблять тишу. Але якщо хтось намагається наживатися на війні, то за це треба розстрілювати.

Косюк (перший заступник глави Адміністрації президента. — "ГПУ") вміє управляти великими системами, знає, що таке логістика, незалежний від будь-якої політичної сили.

Усі плани Путіна про Новоросію були зламані тим, що Дніпропетровськ не підкорився. Ігор Коломойський (дніпропетровський мільярдер. — "ГПУ") сказав: "Я — за єдину Україну". Тому там сьогодні спокій.

Чому так не вчинив донецький олігарх Рінат Ахметов?

— Там весь час грали в ігри. Коли усвідомили, що все погано, почали гудіти й збирати мітинги. Але по вулицях уже бігали люди з автоматами. Ахметов, слухаючи своїх радників, запізнюється з прийняттям рішень на два місяці. Коли можна було підтримати Україну на мітингах, мовчали. Коли почалася загроза містам і селам на Донбасі, щось намагалися говорити. Однак результату не було. Сьогодні — знову тиша.

Ганна Герман каже: якби Ахметов очолив Партію регіонів, та мала б непогані шанси в майбутньому. Таке можливо?

— Якби він став губернатором Донецької області, коли йому пропонували, все було б інакше. Але Ахметов цього не зробив. Сьогодні він сидить у Києві. Очевидно, була реальна загроза його життю. Час панування Ахметова та Партії регіонів на Донбасі закінчився.

Мати й теща лишилися в Донецьку

Юрій Гримчак став народним депутатом 2007 року — від блоку "Наша Україна — Народна самооборона". До нинішньої Верховної Ради балотувався двічі. Спочатку — за списком "Батьківщини". Його 91-й номер виявився непрохідним. Вдруге — торік на довиборах в окрузі №223 у Києві. Знявся на користь "свободівця" Юрія Левченка. На останніх президентських виборах був довіреною особою Петра Порошенка у Донецьку, звідки Гримчак родом.

— У мене там живуть мама і теща. Вони й досі в місті — не вдалося вмовити виїхати, — каже Юрій Миколайович.

Із 1998-го три роки був заступником голови Кіровської райради Макіївки. Після помаранчевої революції став заступником голови Донецької облдержадміністрації. До Києва переїхав після обрання до парламенту.

Із дружиною Юлією виховують доньок Світлану, Ірину та сина Артема.

×