вівторок, 25 лютого 2014 06:30

"Губи шевелилися, а потім закотив очі"

Минулої п'ятниці попрощалися з хмельничанином 21-річним Дмитром Пагором. 19 лютого він загинув під час штурму приміщення хмельницької Служби безпеки. Куля влучила в голову.

— Ми з Дімою познайомилися перед тим, — розповідає свідок подій Лариса Корнієнко, 28 років. — Люди перекрили дорогу, зупинили тролейбус. Таранили ним ворота СБУ, але ті встояли. Стали відтягувати тролейбус назад, і ворота впали.

Активісти забігли на територію. Спецпризначенці відкрили по них вогонь.

— Мене якийсь чоловік дьорнув за рукав. На місці, де щойно стояла, хтось почав падати. Повертаюсь — а це Діма. Кругом кулі з асфальту іскри вибивали. Діму відтягнули. Я взяла його за голову. Він щось хотів сказати, губи шевелилися, а потім закотив очі. Пульсу не було. Та куля мала бути моєю.

КамАЗами з СБУ вивезли 45 т зброї. Частина будівлі згоріла. Кабінет начальника Віктора Крайтора вцілів. Корнієнко знайшла в ньому багато спиртного.

— Відкриваю шафу, а там ящики з напоями. Така горілка в магазині коштує 450 гривень за пляшку, коньяк — більше 600. Я то спиртне Дімі на похорон привезла. І ще знайшла оптичний приціл від снайперської рушниці.

Розмовляємо з Ларисою біля батьківської хати Дмитра у селі Хропотова Чемеровецького району на Хмельниччині. Люди не вміщаються на подвір'ї. Стоять на дорозі.

— Діма, Дімочка, куди тебе несуть, — голосить мати Людмила Пагор, 43 роки, коли виносять труну. — Дивись, яка в тебе хата гарна! На кого ти мене покидаєш? Устань, я ляжу замість тебе.

Процесія розтягується на кілометр. Попереду четверо дівчат несуть віко труни. Зверху на рушнику лежить хлібина. Аби буханець не впав, його рукою притримує жінка.

— Оце в нас така країна, як і ця дорога. Уся в болоті, — говорить чоловік у сірому пальті.

— Була такою, — відповідає сивий вусань. — Головне у країні — народ. А ми вже не такі, які були. Ми встали з колін.

Труну заносять до сільської церкви.

— Я Діму змалечку знав, по сусідству живу, — розповідає Ярослав Стецюк, 22 роки. У лівій руці тримає ялинку, прикрашену барвистими стрічками. — Разом у садочок, до школи ходили. В економічно-правовий ліцей у Чемерівцях поступили, в Кам'янець-Подільському аграрному університеті вчилися.

Під час сесій друзі жили в одній кімнаті. У вузі навчалися заочно. Дмитро Пагор працював на мийці у Хмельницькому.

— Дімка дуже футбол любив і техніку. В нього була мєчта — мотоцикл "Ямаха R1". Казав: як закінчу учобу і піду робити, обов'язково куплю. Не судилося.

Лариса Корнієнко говорить, снайпер стріляв крізь кватирку на четвертому поверсі. До 22-річчя Дмитро не дожив місяць і 18 днів.

22 лютого у міській лікарні Хмельницького померла 73-річна Людмила Шеремет. Теж була поранена під час захоплення обласної СБУ. У лікарні не прийшла до тями. Під час штурму постраждали ще восьмеро активістів.

20 лютого Віктор Крайтор написав рапорт на звільнення. Привселюдно став на коліна перед народом та визнав, що це він дав наказ стріляти у майданівців. Його мали передати до військової прокуратури. 22 лютого зі Старокостянтинівського аеродрому, що за 50 км від Хмельницького, він вилетів у невідомому напрямку. Наказ на рейс літака медичної авіації Ан-28 дав тепер уже екс-начальник Генштабу Юрій Ільїн.

Зараз ви читаєте новину «"Губи шевелилися, а потім закотив очі"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі