— Зараз політики всіх рівнів мусять вести складний, але щирий діалог з українським народом, — каже лідер "Батьківщини" Юлія Тимошенко. — Народні депутати – члени партії "Батьківщина" жодного голосу не дали за закон про особливий статус частини території Донбасу та закон про амністію. Цим зберегли свою гідність і відданість країні.
Юлія Володимирівна стоїть біля мікрофона в понеділок на програмі "Свобода слова". Обговорюють події на Донбасі. Тема програми — "Хочеш миру, готуйся до миру". Студія заповнена. Серед присутніх — чиновники, експерти, дипломати, прості люди.
— Керівництво нашої держави тим часом заявляє про будівництво кордону між окремою територією Донбасу й Україною, створення 30-кілометрової зони, — продовжує Тимошенко. — Надаємо право на місцевому рівні провести вибори, без виведення військ Російської Федерації. При цьому всі знають, що у місцеві органи влади приведуть ставлеників Путіна: Бесів, Абверів, Стрєлкових. Ті, хто стріляв, хто озброєний, хто нищив наших військових і мирних мешканців, стануть міліцією, суддями й прокурорами. Одночасно планують ввести безумовну амністію для всіх, хто не брав участі в насиллі й убивствах. Але хто встановлюватиме, брали участь чи ні? Вони самі це і встановлюватимуть у своїх судах, прокуратурі й міліції. Коли йде дискусія про те, чи треба віддавати українські території й платити таку ціну за мир, то слід запитати: а чи принесе це нам мир?
Щоб перемагати ворога, нам треба його розуміти і знати кожен його крок. Чому Путін організував підписання мінських протоколів? Це головне питання. ДНР і ЛНР — це його фантоми, що не існують, але про які він розповідає всьому світу. Є люди Кремля, які виконують цю ілюзію. Путін у такий спосіб демонструє, що в Україні — громадянська війна. Невипадково він не взяв на себе жодного зобов'язання, не підписував протоколи про примирення. Примусили підписати папери екс-президента Кучму й двох представників ДНР та ЛНР. При цьому був присутній представник ОБСЄ і посол України в Росії Зурабов. Це не домовленість між двома країнами, згідно зі статутом ООН, де врегульовують питання миру чи війни.
З ваших слів виходить, щоб підписати угоду чи протокол між Україною чи Росією, нам що, потрібно оголосити Росії війну? — запитує ведучий програми 56-річний Андрій Куликов.
— Ні в якому разі. Росія вже веде в Україні війну. Ми нічого не оголошували та ніколи не були агресором. Україна боронить свою землю, своє життя і право бути країною в сьогоднішньому глобальному просторі. Ми захищаємося як жертви агресії режиму Путіна.
Це перемир'я з моменту підписання першого мінського протоколу порушено російською армією більш як 500 разів. Путін примусив Україну підписати ці мінські протоколи через три мети. Перша — йому необхідно було продемонструвати західному світу, що в Україні — ілюзія перемир'я, щоб США та Євросоюз припинили нарощувати санкції проти Росії. Друга мета: зупинити процес постачання високоточної зброї на територію України. Про це робили оголошення Польща й Сполучені Штати Америки. Окрім того, США заявили про готовність дати Україні статус особливого партнера поза НАТО. Після підписання мінських протоколів на зустрічі з нашим президентом США повідомили, що, оскільки вже підписане перемир'я, то немає необхідності робити з України особливого партнера. І Польща заявила вслід, що не готова постачати нам зброю. Третя мета Путіна — демобілізація нашої оборони. Якщо ми на шляху до миру, навіщо нам будувати Збройні сили, посилювати батальйони, навіщо піднімати оборонну промисловість? Навіщо взагалі захищатися? По телебаченню показують сюжети, як наші бійці повертаються додому, обіймаються з ріднею. А в цей час майже здано Дебальцеве та ще чотири населені пункти без будь-якого спротиву. Нам це показали, як вирівнювання лінії фронту. Але це не так. Без оборони здають наші населені пункти. Ми як нація мусимо прийняти два рішення: або зберігаємо державу, територію, або кожен раз на базі чергового протоколу і закону здаємо нашу землю й громадян, які там живуть. Хто зараз захистить українців, які залишилися на захопленій Росією території?
Як ви пропонуєте захистити людей з окупованих територій Донбасу? — уточнює Куликов.
— Україна — сильна 45-мільйонна нація, яка може себе захистити. Маємо розвинену оборонну промисловість, одну з найсильніших на теренах СНД. Запорукою є те, що Росія ніколи не розпочне воювати з нами повномасштабно всією силою російської армії. Як тільки це станеться, їм потрібно сказати світу, що завойовують Україну. Вони більше, ніж 20 тисяч армії на територію не заведуть, а також бронетехніку, артилерію так, як це потрібно під час війни. Це означає, що проти такого обмеженого контингенту сьогодні під зброєю на фронті стоять 104 тисячі наших військових, з бронетехнікою, зброєю. Якщо ми перемагали й звузили це кільце російської армії практично до мінімуму, то значить, можемо. Питання — чому відступили? Чому здалися?
Все ж таки, що потрібно зробити, щоб захистити тих людей? — перепитує ведучий.
— Багатократно посилити нашу оборону. Мир не в тому, що будемо вірити оманливим обіцянкам Путіна. Він буде нарізати Україну, як ковбасу. Наша сила в тому, щоб негайно посилити фронт в ЄС та США. Треба мати справжні потужні команди: дипломатів, громадських діячів, переговорників, лобістів. Всіх, кого сьогодні має Росія. А ми досі в 23 країнах не призначили послів. Їх немає в Німеччині, Великій Британії, Польщі, Франції. Там, де і вирішується доля України. Тому програємо дипломатичне протистояння з Росією. Як наслідок, нам відклали введення в дію Угоди про асоціацію на півтора року. Треба негайно розпочати шлях України до вступу в колективну систему безпеки й оборони. Щойно ми зробимо це — агресія Росії припиниться.
Що треба зробити, щоб посилити нашу оборону? Перше, негайно прибрати корумпований генералітет. Хто не вміє вести війну. Як може сьогодні міністром оборони бути людина, яка жодного дня ніде не воювала, навіть не була військовим?
Назвіть людину, яка може бути сьогодні міністром оборони, — просить ведучий.
— Це генерал, який багато років очолював сухопутні війська, а це 62 відсотки армії. Який брав участь в бойових діях, досвідчений, може організувати оборону країни в усіх її складових. Я хочу, щоб президент запросив до себе Михайла Петрука й серйозно поговорив про те, як захищати країну.
Чи говорили про це з президентом? — цікавиться журналістка радіо "Свобода" Інна Кузнецова.
— Так, я зустрічалася з президентом. Говорила про те, що не може бути міністром оборони людина, яка за професією міліціонер. Не хочу нічого поганого сказати про цю професію. Просто під час військової агресії не може міністром оборони бути людина, яка немає жодної краплини досвіду управління армією. Не можуть там сидіти генерали, які настільки корумповані. Коли в нас на 10 людей у батальйонах добровольців по два пістолети. Як можна сьогодні залишати голову Нацбанку, коли вся країна зібрала по копійці на армію 160 мільйонів гривень, а в цей час Нацбанк перераховує 3,2 мільярда гривень на фінустанови синів Януковича та Пшонки, в банки, якими сьогодні володіє колишній міністр доходів і зборів Клименко?
Чи має Україна інший шлях, ніж мирний для вирішення війни? — запитує 46-річний Геннадій Зубко, перший заступник глави Адміністрації президента.
— Будь-який план сильний, розумний, який дасть Україні мир, завжди підтримаю. Але я проти того, щоб сьогодні навіювати українцям, що ми слабкі, що не можемо виграти, що мусимо відходити і здаватися. Ось проти цього я. Колись зовсім старого Вінстона Черчилля запросили в один з університетів прочитати лекцію. Зібралися безліч людей, щоб послухати про життя того, хто захистив країну від війни. Він сказав лише одне: "Ніколи, ніколи, ніколи, ніколи не здавайтеся". Спокійно сів на своє місце і за декілька хвилин цей великий зал розірвали овації. Кожен народ мусить вірити в себе, бути сильним та перемагати з позиції сили. І я вірю, що українці переможуть.
67 відсотків українців негативно ставляться до того, що у Верховній Раді таємно проголосували за закони про особливий статус окупованих територій Донбасу й амністію бойовиків. Тільки 10% — за такий формат. 62% не вірять, що ці закони забезпечать мир в Україні. Такі дані наводить компанія "Товариство споживчих досліджень".
3 
1
Коментарі
1