Мнясо, лікарь, тремпель - чим унікальний слобожанський діалект

Доцент кафедри українознавства Харківського національного університету імені Каразіна Євген Редько розповів про формування слобожанського діалекту.

"Особливості слобожанського діалекту зумовлені як історією краю, так і його географічним положенням", - сказав він.

Діалект сформувався унаслідок синтезу північних і середньонаддніпрянських говірок. Частково на цей процес вплинули південноросійські говори, повідомляє "Депо".

"Щодо унікальності чи "впізнаваності". Напевне, нам не пощастило зі слобожанським діалектом. Наприклад, якщо людина говорить якоюсь західноукраїнською говіркою, то досить легко відгадати, що це представник саме західного регіону. Натомість коли ми чуємо мовлення слобожан, то помічаємо багато спільного з носіями сусідніх або контактних говірок. Тобто про надто виразні, унікальні мовні риси в такому разі навряд ідеться", - каже дослідник.

Для слобожанського діалекту характерне "акання". Воно типове для говірок, що контактують з російськими діалектами. Є "укання", що розвинулося як опозиція до "акання". Звукосполуку "мн" можуть вживати замість "мй". Кажуть "памнять" та "мнясо". М'якше вимовляють шиплячі та "р" у кінці складу.

"У літературній мові "р" ніколи не буває м'яким у кінці складу чи слова. Окрім слова "Горький". Це той, який Максим. А в слобожанських говірках цілком нормально почути "лікарь", "базарь", "пужарь". Якщо згадати морфологію, то досить прикметні форми "ходю", "носю", "просю" на противагу літературним "ходжу", "ношу", "прошу" чи специфічні відмінкові форми іменників на зразок "на людіх", "коньом", - каже Редько.

Слобожанський діалект сформувався у XVII ст. Тоді на ці землі переселялися люди з Поділля, Чернігівщини, Полтавщини й інших українських земель. З іншого боку, відбувалося заселення з Московського царства. Тут проходила захисна лінія від набігів кримських татар, була потреба швидкої колонізації земель. Люди контактували з татарами, болгарами, греками, євреями та ромами.

Мову Харкова формували представники тих етносів, які тут проживали. Це українці, росіяни, німці, поляки та євреї. За Російської імперії місто було переважно російськомовним. Українською розмовляли передусім вихідці навколишніх сіл та містечок. У 1920 роки відбулася українізація Харкова.

"Наші терені були поліетнічні. Поряд із домінантними етносами були невеличкі національні групи. І вони в той час могли впливати на формування лексичного складу міської мови", - каже Редько.

Він каже, що слова "тремпель" - вішалка чи "ракло" - крадій не є унікально слобожанськими. Слово "тремпель" вживають на Сумщині, Полтавщині та Луганщині. "Ракло" є у словниках одеського кримінального жаргону. Досі не відомо, звідки пішло слово "тремпель".

"Згідно з найпереконливішою версією, слово "тремпель" німецького походження. І таке походження цілком зрозуміле. У ХІХ столітті в Харкові проживала чимала колонія німців, тут була їхня церква, велике лютеранське кладовище, та й загалом німці відігравали важливу роль у житті міста. Тож це слово цілком могло потрапити від місцевих німців у міську мову", - каже дослідник.

У будь-якому населеному пункті є місцеві слова. Часто це стосується локацій. Харків'яни знають, що таке "Барабан" або "Стєкляшка".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що означає "дук" і "начєс" - чоловік просуває в інтернеті гуцульський діалект

"Однак якщо ми зараз зайдемо в інтернет, то будь-який пошуковик на запит "харківські слова" нам видасть певний набір. Наприклад, "тремпель", "ракло", "ампулка", "сявка". Хоча що в них "харківського"? І чи є те "харківське" взагалі? Наприклад, ми знаємо, що слово "ампула" латинського походження. Коли "ампулкою" стали називати саме стрижень від кулькової ручки, важко встановити. На сьогодні досить складно визначити, коли і як конкретне слово виникло. Якщо воно десь записано, то ми можемо сказати лише "вперше вжито". І знову-таки, для цього потрібен досить великий корпус текстів. А це проблемне питання. І навряд воно невдовзі буде розв'язане", - каже Редько.

×