Опублікували добірку маловідомих слів волинської говірки. Їх використовують носії місцевих діалектів.

Кожне з наведених слів відображає багатство та унікальність говірки села Борисковичі як яскравого репрезентанта говірок півдня Волинської області, повідомляють Хроніки Любарта.

Вóрок (ч. р.) – капюшон, полотняна торба для зціджування сиру.

Вурґíнія (ж. р.) – жоржина.

Габéлок (ч. р.) – дитина.

Гризá (ж. р.) – клопіт, турботи, негаразди.

Ґадзýра (ж. р.) – заглибина в стіні, полиця.

Ґірóнія (ж. р.) – жоржина.

Дзіндзіляка (ч. р.) – павук.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Заїд, мацапура, кінва - які слова треба знати, щоб читати твори Куліша

Джúґа (ж. р.) – чуб, коротко підстрижене волосся на лобній частині голови.

Духéнка (ж. р.) – сукня; різновид сукні з довгими рукавами та комірцем.

Жижýня (ж. р.) – вогонь.

Капуцúни (мн.) – айстри.

Кóбашка (ж. р.) – заглибина в стіні, полиця, те саме, що ґадзýра.

Нюхтики (мн.) – нагідки, календула.

Пáзлітка (ж. р.) – фольга, блискучий папір для оздоблення ікон.

Папунюня (ж. р.) – хліб (дитяче).

Пікєлок (ч. р.) – припічок, нижня частина печі, заглибина під піччю.

П'юрник (ч. р.) – пенал, давній дерев'яний пенал.

Сáчок (ч. р.) – жіночий піджак.

Скíпчик (ч. р.) – дійниця, відро, в яке доять молоко.

Страпизяки (мн.) – хащі, зарості.

Тарафéля (с. р.) – різні дрібнички, мотлох, сміття, непотрібні речі.

Тульóбашок (ч. р.) – пиріг із виїденою начинкою, розламаний, надкушений пиріг.

Цюприки (мн.) – чорнобривці.

×