Готується стати олімпійським чемпіоном: військовий про "м'ясорубку" під Бахмутом, поранення і реабілітацію

9

В квітні цього року, чоловіча збірна з волейболу сидячи, вперше за вісім років потрапить на Паралімпіаду. В китайському місті Далі, "синьо-жовті" виграли світовий відбірковий турнір і вже в серпні вирушать до Парижу, щоб поборотися за золото Паралімпіади.

Один з героїв нашої команди – колишній військовий з Житомирщини Євген Корінець. В 2023 році боях за Бахмут чоловік втратив ногу, втім, реабілітація спортом допомогла військовому відновитися і тепер втретє за часи незалежної України, збірна з волейболу сидячи виступить на Паралімпіаді. Про підготовку до Парижу, важке поранення і реабілітацію чоловік розказав нашому виданню.

Синку, війна почалася

До широкомасштабного вторгнення Євген Корінець працював вчителем-реабілітологом в інклюзивно-ресурсному центрі на Житомирщині. Чоловік допомагав дітям з порушеннями опорно-рухового апарату.

Про те, що стане військовим, Євген не думав навіть тоді, коли все йшло до "великої" війни.

"Росіяни і раніше стягували війська до наших кордонів. Тоді я думав, що це чергова провокація", - пояснює чоловік.

Та 24 лютого 2022 року йому зателефонувала мама і сповістила: "Війна почалася, прокидайся".

Фото: надане Євгеном Корінцем

Євген взяв документи і пішов до військкомату. Попри відсутність бойового досвіду він мав сильне бажання стати на захист країни.

"Я знав, як поводитись зі зброєю. Стріляв під час полювання. До повномасштабного вторгнення я стріляв більше, ніж хлопці, які приходили строкову службу", - зазначає боєць.

Так він потрапив до місцевої роти охорони: ніс службу на блокпостах, охороняв об'єкти критичної інфраструктури, будував фортифікації на кордоні з Білоруссю. Та коли фронт стабілізувався і стало зрозуміло, що наступ з півночі малоймовірний, чоловік вирішив змінити підрозділ.

Викопували з-під землі

Євген декілька разів намагався потрапити до бригади Нацгвардії "Азов" - писав листи, заповнював анкети, однак відповіді так і не отримав. Тож вивчився на бойового медика, пройшов відбір в 30-ту окрему механізовану бригаду і невдовзі опинився на найгарячішій ділянці фронту: на позиціях під Бахмутом.

Тут була вже справжня війна, зовсім не така як розповідали по телевізору, мовляв, ворог воює непідготовленими "чмобіками".

"Ці "чмобікі" там звісно є, але це "м'ясо", яким вони закидають наші позиції, щоб їх виявити. Тобто спочатку штурмують цим непотребом, а далі заходять специ з регулярної армії. Якщо б ми воювали тільки проти "чмобіків", то ми б цю війну закінчили дуже швидко", - говорить Корінець.

В один із днів запеклого супротиву, в боях за Бахмут, чоловік отримав важке поранення. Почався масований обстріл українських позицій і у підрозділу Євгена з'явилися поранені. Бойовий медик Корінець вирушив на допомогу.

"На позиції на той час був вже один загиблий і один поранений, якому я і надав допомогу. Але кожна артпідготовка по посадці змінює її ландшафт. І по тій тропі, що ми прийшли, її вже не було, а людину треба виносити. Ми вирішили виносити пораненого по трасі. В цей час нас помітив дрон. Почався сильний обстріл, ми сховалися в посадку і її почали просто знищувати: міномети, ствольна артилерія, танк, БМП і гранатомет. З другої ночі до п'ятої ранку обстріл просто не зупинявся. Коли нас витягували, то приїхав старшина і сказав, що він таку посадку жодного разу не бачив, а він з початку повномасштабного вторгнення служив", - пригадує військовий.

 

В тій "м'ясорубці" чоловік, на жаль, знайшов і "свою" міну.

"Я отримав поранення руки та ноги, а мій побратим із позивним "Патрон" загинув на місці. Він врятував мене, адже всі уламки і вибухова хвиля прийшлися на нього", - каже боєць.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Результат неймовірний: українські військові взяли участь у забігу Soldier Field 10 у США

Коли обстріл припинився, побратими відкопали Євгена з-під землі і почалася тригодинна евакуація. Його витягували хлопці, які так само були поранені, всі мали контузії.

Ногу вийняли з суглобу

Потім були госпіталі Слов'янська, Краматорська та Дніпра. Врятувати понівечену ногу лікарям не вдалося.

"Я прийшов до тями вже в Дніпрі і побачив, що у мене повністю немає лівої ноги. Не знаю, чому так вийшло, адже у мене було поранення вище коліна, а ампутацію провели мені повністю - зробили дезартикуляцію стегнової кістки. У мене немає взагалі ноги, її вийняли з тазостегнового суглобу. Я тоді ще подумав, добре, що лівої немає, бо у мене ж автомобіль на автоматі і мені потрібна права", - розповідає боєць.

 

Втім, за словами Євгена, критично пригніченого стану депресії він не відчував. Допоміг досвід рідного батька.

"Тато в молодому віці втратив ногу в аварії на залізниці. Я бачив його життя без ноги з самого дитинства. Він ходив на милицях і на охоту і на рибалку, за грибами, гуляв в лісі, я в футбол грав разом з ним, він на воротах був. Я бачив, що активне життя навіть без кінцівки можливе, тому у мене і не було проблем з прийняттям", - зазначає чоловік.

Тож реабілітолог за цивільною професією взявся за власну реабілітацію: займався фізичними вправами, лежачи в лікарняному ліжку підіймав пляшки з водою.

Виконати складне протезування зголосилися лікарі в США, втім, навчитися ходити на протезі виявилося дуже важко.

"Ти вчишся ходити, як новонароджена дитина, яка падає і не може довго ходити. Так само відбувалося і у мене. Крім того, треба ж ще звикнути до протезу, зрозуміти як він спрацює", - пояснює Євген.

Шлях до Парижу

Навчившись тримати рівновагу, чоловік повернувся у спорт. До повномасштабного вторгнення Євген Корінець професійно займався волейболом, виступав за команди першої та вищої ліги.

"Мені зателефонував мій тренер, сказав, що знає мою ситуацію. Він тренував команду з сидячого волейболу і запропонував спробувати. Після протезування я поїхав в зал, показав, що я можу, він записав відео і надіслав його тренеру збірної і мене запросили туди", - розповідає він.

Так чоловік опинився в складі збірної України з волейболу сидячи. Говорить, що між класичним волейболом і волейболом сидячі із спільного лише назва "волейбол".

"В класичному волейболі ми пересуваємося на ногах. Крок вліво в тебе займає одну секунду. А в сидячому волейболі ми пересуваємося на руках, а ще ж потрібно ловити м'яч або бити по ньому. Це зовсім інші швидкості і сітка нижче", - пояснює спортсмен.

Навесні цього року на змаганнях в Китаї чоловіча збірна з волейболу сидячи отримала путівки на Паралімпіаду в Париж, де "синьо-жовтим" протистоятимуть чинні чемпіони Паралімпіади – збірна Ірану.

"Суперник серйозний, тому готуємось", - зазначає Євген.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Море квітів, сліз і прапорів: як на одній з найбільших Алей героїв згадували полеглих воїнів ЗСУ

Спортсмен націлений на золото і впевнений, що свою перемогу виборе і українська нація.

"Ми маємо пам'ятати своїх батьків, своє коріння. Вони вели цю боротьбу так само, як і ми зараз і якщо ми опустимо руки, то у нас не буде іншого шансу. Перемога буде за нами. Ми маємо всі якості людини, а не тварин з боліт", - резюмував Євген Корінець.

Отримати допомогу українцям з інвалідністю можна на сайті організації EnableMe Ukraine. Ви можете поставити запитання експерту та отримати безкоштовну допомогу у спільноті EnableMe.

×