"Хутори із назвою Землянки у часи СРСР забороняли наносити на карти. Але цей жахливий результат сталінської політики початку 1930-х років ще довго залишався у пам'яті людей. Поява цих хуторів пов'язана із початком колективізації, яка проводилася насильницькими, надзвичайно жорстокими методами," - пояснює науковець, заслужений працівник культури України Людмила Розсоха.
Хутори із назвою Землянки - жахливий результат сталінської політики початку 1930-х років
"Заможних селян і середняків цілими родинами (а це тоді були, здебільшого, багатодітні сім'ї) виселяли з їхніх обжитих господарств, відбираючи все майно - землю, хати, реманент, худобу, навіть побутові речі. Тих, хто чинив найбільший спротив, тисячами висилали до північних районів Уралу, до Казахстану та інших віддалених країв. Решту ж просто виселяли за межу села. Чинили це взимку. Людей просто викидали з жител. Під наглядом активістів і озброєних комсомольців їх на підводах відвозили у голий степ, у долини, просто у сніг".
Так в Україні утворилися десятки хуторів із назвою Землянки. Бо люди, щоб вижити, змушені були рити нори. Їх накривали гіллям та іншим підручним матеріалом, а зверху насипали сніг. Коли була можливість, то викопували більше житло - цілу землянку, де й селилися.
Деякі з таких хуторів з назвою Землянки жили по кілька років. Але були й поселення, котрі існували до кінця 1950-х років. А вже потім людей із таких хуторів переселяли в інші населені пункти. Така доля спіткала хутір Землянки під Петрівцями на Полтавщині. Він проіснував понад 20 років.
За часів СРСР вживати назви цих хуторів, наносити їх на карти можна було лише за умови, що виникли вони до часів колективізації. Так на Донеччині є селище міського типу із назвою Землянки. Колись це був хутір, заснований вихідцями з Правобережної України у XVII ст., в якому замість хат були землянки - характерні на той час будівлі втікачів-кріпаків і козаків-зимівників.
2 
1
Коментарі
6