"Ці чоловіки на перший погляд здаються хворими на звичайний грип. Однак через дві години після прибуття їхні щоки вкриваються синіми плямами. А протягом наступних чотирьох — обличчя сіріє так, що годі відрізнити кольорового чоловіка від білого. Наступні кілька годин до настання смерті заражений веде боротьбу за повітря". Так 1918-го один лікар описував епідемію грипу-"іспанки" серед американських солдатів.
Спершу людина відчувала головний біль, запаморочення й ломоту в м"язах. Упродовж двох днів вірус уражав тканини легенів. Запалення переходило в їх розпад — гниття. Хворий не міг дихати, бо захлинався кров"ю та гноєм. Коли в пацієнта з рота й носа вже йшла бура піниста рідина, лікар констатував смерть.
Хворобу вперше зафіксували в солдатів Форту Райлі неподалік Канзас-Сіті, майже в центрі США. Рекрути скаржилися на нестерпний сморід від кількатисячних табунів худоби. Щовечора вітер розносив військовим табором дим від тонн спаленого гною. Уранці 11 березня 1918 року до лазарету звернувся кухар зі скаргою на "неприємний холод". До вечора із тим самим симптомом злягли понад 100 осіб. Протягом наступних двох місяців грип поширився у всіх штатах, переважно у військових частинах і в"язницях.
6 квітня 1918-го США оголосили війну Німеччині. Для підтримки військ Антанти до Європи впродовж кількох тижнів відправили 200 тис. солдатів. Під час перетину Атлантичного океану в експедиційних військах уже траплялися смертельні випадки від грипу. Далі від американців заразилися їхні британські та французькі союзники. Грип поширився на всі західноєвропейські країни, а згодом і на їхні африканські й азійські колонії. Жертвами ставали передусім люди у зрілому віці — 20–40 років. Діти та старі хворіли рідше й легше. Чому так — досі достеменно невідомо. Можливо, люди старшого покоління мали міцніший імунітет, переживши епідемію 1889–1892 років — тоді померло 750 тис. осіб. А діти вели більш здоровий спосіб життя, ніж дорослі.
В умовах світової війни цензура більшості європейських країн не пропускала інформації про епідемію. Та вже у травні вдарили на сполох в Іспанії, що не брала участі у світовому конфлікті. У Барселоні, приміром, одного дня померли 1200 людей. Виглядало так, що епідемія пішла з Піренеїв. Тож французькі солдати прозвали недугу "іспанським грипом", а далі простіше — "іспанкою". А за кривавий кашель хвороба також отримала назву "пурпурової смерті" — на взірець середньовічної "чорної смерті" — епідемії чуми.
Лікарі не могли точно пояснити, що діється. У Великій Британії для нового різновиду грипу взагалі придумали окрему назву — "триденна лихоманка" — за такий час хвороба могла звести зараженого в могилу.
Газети друкували різні версії про причину епідемії: то отруйні виділення від розкладання трупів на полях боїв, то токсичні випари від вибухів снарядів. Військові натомість припускали диверсію з боку Німеччини. Нібито вона занесла пошесть за допомогою підводних човнів. Або через аспірин, що його на території ворога монопольно виробляла фірма "Байєр". Та Німецька імперія й сама страждала від епідемії. "Грип панував усюди", — писав у спогадах німецький генерал Еріх фон Людендорф. Саме німецькі вояки скоріш за все занесли грип до окупованого ними Києва. У місті захворіло близько 700 тис. жителів — майже все населення. Померло понад 10 тис.
Один італійський іммігрант хоронив родичів у ящиках для спагеті
Обійшовши Землю, у вересні 1918-го грип повернувся до США. Військова частина у Форті Райлі тепер стала суцільним лазаретом. "Солдати помирали так швидко, що не вистачало трун, — згадувала місцева санітарка. — Спочатку їх, обмотаних тканиною, зносили до військових складів, а потім і просто на відкрите холодне повітря, наче колоди". Трун бракувало й у містах, за межами військових частин. У Бостоні, приміром, один італійський іммігрант змушений був хоронити родичів у ящиках для спагеті. У Парижі й Лондоні на карантин закрили театри, церкви. Останні відкривали лише для 15-хвилинних церемоній поховання. Магазини, бувало, торгували через віконечко. Почалися цілі кампанії зі знищення бездомних котів і собак, бо вважали, що нібито вони рознесли заразу від смітників.
У безкоштовних брошурах радили, як запобігти ураженню.
Зокрема, ретельно пережовувати їжу, не носити завузького одягу і затісного взуття — це, мовляв, призводить до скорочення кровообігу та швидкого переохолодження. 3 листопада 1918-го, у розпал епідемії, британська News of the World закликала: "Мийте ніс із милом і намагайтеся сильно чхати щовечора і щоранку, дихайте глибоко. Добирайтеся на роботу й додому пішки. Їжте якнайбільше вівсянки". На заводах дозволили курити на робочих місцях, бо тютюновий дим нібито вбиває мікроби.
Від лікарів хворі на "іспанку" отримували типовий рецепт: полоскати рот сумішшю соди й борної кислоти, уникати перевтоми, носити марлеву пов"язку. У селах вдавалися до народних засобів: вдихали сіль, розтиралися гусячим жиром і носили намисто із часнику. Та все це мало допомагало.
Навесні 1919-го "іспанка" пішла на спад. За час епідемії нею перехворіло 550 млн людей — майже кожен третій житель Землі. Померли принаймні 23 млн — на більшості території Азії й Африки ніхто статистики не вів. Для порівняння: за чотири з гаком роки Першої світової загинуло 16 млн.
"Азіатський" і "гонконгівський" грип убили 4 мільйони людей
До кінця ХIХ ст. вважали, що грип викликають "міазми" — щось шкідливе, що невідомо звідки береться й розноситься повітрям. Потім припускали, що збудником є бактерії. 1932 року британські вчені виділили вірус, що викликає грип у людини. Далі біохіміки встановили, що ці мікроорганізми перебувають у "граничній зоні" між життям і не життям. Тому немає препарату, здатного їх знищити. Окрім термообробки, це під силу лиш імунній системі людини чи тварини.
Після "іспанки" світ зіткнувся ще з двома великими сплесками смертей від грипу. У 1957—1958 роках від "азіатського грипу" загинули близько 3 млн людей. У 1968–1969 роках жертвами "гонконгівського грипу" стали понад мільйон осіб. Тобто, смертність різко впала: повним ходом уже тривала вакцинація, люди стали дотримуватися карантину.
Однак віруси грипу постійно зазнають мутацій, людина не може виробити антитіла проти нових штамів — "мутантів". Епідемії виникають особливо при схрещенні людського та якогось із тваринних видів грипу — наприклад, пташиного. Схрещування небезпечних для людини мікроорганізмів, імовірно, може відбуватися і в організмі свиней. Учені досі не все знають про природу вірусів. Наприклад, невідомо, як циркулюють і взаємодіють різні підтипи грипу і куди зникає вірус, коли закінчується епідемія.
Дмитро ШУРХАЛО
2 
35413
Коментарі
2