"У нас не було мороки дивитися за свічками"

Більшість не могла дозволити собі купити ялинкову гірлянду, тому орендували

"Минулого вечора я зайшов до резиденції Едварда Гібберта Джонсона в Нью-Йорку. Побачив там незвичайну різдвяну ялинку. Вона яскраво освітлена кольоровими кулями завбільшки приблизно з волоський горіх. У них було вміщено 80 вогників білого, червоного та синього кольорів. Видавали безперервне мерехтіння весь вечір. Мерехтлива вічнозелена рослина була гарним видовищем — навряд чи можна уявити щось прекрасніше", — писав репортер Вільям Августус Кроффут в американській газеті "Детройт пост".

36-річний Едвард Гібберт Джонсон займав посаду віцепрезидента компанії "Едісон Дженерал Електрік". Її власник Томас Едісон 1879-го закінчив роботу над одним з перших комерційно успішних варіантів електричної лампи розжарювання.

 

22 грудня 1882 року Джонсон першим у світі прикрасив свою різдвяну ялинку електричною гірляндою. До того протягом кількох століть різдвяні ялинки прикрашали восковими свічками. Винахідник Фредерік Арц винайшов спеціальне кріплення для свічок на гілках. Люди могли впевненіше почувати себе, запаливши вогники. Та все ж вони були небезпечні. Щороку газети писали про трагічні випадки, пов'язані із займанням ялинок. Щоб було чим гасити вогонь, під святковими деревцями ставили відра з водою.

Замінивши свічки електричними лампочками, Джонсон зменшив ризик пожеж. На наступне Різдво він прикрасив лампочками ялинку на міжнародній виставці в Бостоні. Люди із захватом сприймали побачену новинку, однак масовий попит на неї не виник через брак електрифікованих населених пунктів.

"Винахідник засліпив людей, які входили в кімнату, — писали в "Нью-Йорк Таймс" 1884-го. — На ялинці було 120 вогнів із кулями різних кольорів. Світло від них відображалося на ялинкових прикрасах. Містер Джонсон поставив біля підніжжя дерева малу динамо-машину Едісона. За допомогою цього двигуна дерево оберталося. Механізм, що змінює кольори, Джонсон запатентував. Вважав, що його використання буде цінне у сценічних ефектах. Поле для комбінацій і ефектів практично необмежене. Немає жодного будинку в місті, де електричне освітлення знайшло б більш новаторське застосування, ніж у містера Джонсона".

Електричні мережі залишалися мало розгалуженими. Ті, хто жив за межами великих міст, могли отримувати електроенергію лише від побутових генераторів. Підключення лампочок було справою важкою, цим займалися електрики. Вони не любили прикрашати деревця лампочками, бо це було складно технічно. Мусили підключати кожну лампочку окремо.

"Ми освітлювали ялинку електричними лампами. Ефект був добрий. У нас не було мороки дивитися за свічками. Не з'явилися воскові краплі, які потім треба відшкрябувати від килима чи подарунків", — дослідник Сем Треверс опублікував у книжці "Різдво на Старому Заході" лист Елізабет Честер Фіск до батьків у Коннектикут 1891 року.

1895-го президент Сполучених Штатів Америки Ґровер Клівленд спонсорував першу різдвяну ялинку з електричним освітленням у Білому домі. На ній було понад сотню різнокольорових вогнів.

До наступного Різдва заможні американців захотіли прикрашати ялинки такими ж лампочками. Витрачали на гірлянди, генератор і послуги монтажника більш як $300 — понад $2 тис. на теперішні гроші.

 

"Мініатюрні лампи Едісона для різдвяних ялинок. Без небезпеки, диму чи запаху, — писали в одному з газетних оголошень. — Лампи в оренду чи продаж. Надані повні інструкції, що дозволяють будь-кому легко підключити та встановити лампи".

Перші комерційно випущені ялинкові лампи виготовила в рядах з дев'яти патронів компанія "Дженерал Електрік". Їх рекламували в грудневому випуску "Ледіс хоум джорнел" 1901-го. Обладнані мініатюрними лампами з вугільною ниткою.

Як тільки багаті особняки Нью-Йорка були підключені до електропостачання, люди прагнули отримати електричні вогні, щоб похвалитися своїми ялинками на святкових вечірках.

Ситуація почала змінюватися на початку ХХ ст. "Дженерал Електрік" запустила виробництво та почала продавати електричні різдвяні вогні, які не вимагали послуг електрика для підключення. У рекламних оголошеннях у популярних журналах, підкреслювали переваги безпеки електричних ліхтарів.

1903-го "Дженерал Електрік" почала продавати різдвяні вогні у вигляді ланцюжків з 24 лампами, які називали гірляндами. Коштувала $12, що дорівнювало середній тижневій зарплаті. Попри це мода на електричні гірлянди поширювалася світом. 1906 року їх почали використовувати у столиці Фінляндії.

До 1940-х, коли електрика поширилася навіть у сільській місцевості у США, електричні вогні на ялинках повністю витіснили воскові свічки.

 

29 кілометрів становила довжина електричної гірлянди, якою оздобила дім родина Річардсон у Австралії перед Різдвом 2013-го. Таким чином одночасно могли запалити 500 тис. лампочок. Сім'ю внесли до Книги рекордів Гіннеса.

На лампочки одягали фігурки ракет і супутників

1938-го почали випускати перші в Радянському Союзі електричні гірлянди. Називали ЕГ1. Мали по 10 лампочок з конусоподібними колбами. Були покриті лаком червоного, жовтого, синьо-фіолетового та зеленого кольорів.

На території сучасної України після Другої світової війни електрогірлянди випускали Київський завод "Укркабель", Львівський завод низьковольтних електроламп та Олександрівський електромеханічний завод. Спочатку використовували лампочки, призначені для інших приладів. Згодом почали робити спеціальні.

Серед гірлянд популярна була прикраса "Космос", яку виготовляли в Києві. На лампочки одягали різнокольорові ковпачки з м'якої тонкої пластмаси у вигляді планет Сатурну й Землі, Сонця, Місяця, штучного супутника, ракети.

Іще робили гірлянди "Свічки", "Ліхтарики", "Кульки", "Краплі".

×